Церковний, культурно-освітній діяч, публіцист, палкий захисник національних інтересів свого народу.
Друга половина ХVІІІ ст. для Закарпаття відзначалася активізацією культурно-освітнього життя, зростанням прошарку інтелігенції, яка була представлена, головним чином, духовенством. Краща її частина вірно служила розвитку в краї освіти, науки, зростанню національної самосвідомості закарпатських русинів. Яскравим її представником був А. Ф. Бачинський.
Він народився 14 листопада 1732 року в с. Бенятино (сьогодні - Словаччина) в сім'ї священика. Освіту здобув в Ужгородській гімназії і Трнавській семінарії. Будучи каноніком, він у 1771 р. успішно завершив багаторічну боротьбу за відокремлення Мукачівської греко-католицької єпархії від Егерського єпископату латинського обряду, а в 1772 р. його було призначено Мукачівським єпископом. За 36 років керування єпархією він увійшов в історію не тільки як церковний, а й культурноосвітній діяч, публіцист, палкий захисник національних інтересів свого народу. Він активно виступав на захист національної культури: у 1780 р. переніс єпископську резиденцію з Мукачевого в Ужгород, заснував тут богословську семінарію, збагатив єпископську бібліотеку, яка вже тоді нараховувала близько 9 тис. примірників стародавніх рукописів, першодруків, рідкісних книг з європейських міст, заклав основи єпархіального архіву.
А. Бачинський доклав багато зусиль для розвитку освіти. У своїх посланнях вимагав від священиків організовувати при церквах школи, в яких би "діти не токмо письма, і добрих нравов от учителя училися". Зобов'язував батьків в обов'язковому порядку віддавати дітей до школи, а "котрих родителей чада до науки хибити будут, такових оскаржити потреба будет". Причому навчання мало здійснюватися рідною мовою. В умовах посиленої латинізації він відкрито став на захист "рущизни" - рідної "руської" мови, вважаючи, що без "отеческія природния науки рускія невозможно есть в священстві народові своєму служити".
Ніби передбачаючи закономірність виникнення незалежної Української держави, А. Бачинський повчав: "Історичний досвід свідчить, що для зміцнення будь-якої народності або нації немає підойми міцнішої та тривалішої, аніж збереження питомої батьківської та материнської мови, писемності та віри. Як тільки який-небудь народ починає соромитися і цуратися рідної мови, писемності та релігії, а відтак і зовсім її забувати, одразу ж починають відбуватися незворотні зміни із самим цим народом".
Добре розуміючи необхідність навчання молоді, він домігся виділення додаткових місць для молодих закарпатців у вищих навчальних закладах Будапешта, Відня, Трнави, причому просив дати стипендії не лише богословам, а й кандидатам інших факультетів. Особливо багато зусиль він докладав в організації навчання закарпатців у Львівському університеті. З приводу цього Андрій Бачинський разом зі Львівським та Перемишльським єпископами звернулися до самого імператора, в результаті чого 9 березня 1787 року був виданий декрет про дозвіл викладати окремі предмети в університеті "руською" мовою.
Незважаючи на високу посаду в Австрійській імперії, А. Бачинський особисто показував приклад розмовляти рідною мовою. Свої послання до священиків підписував першими буквами слов'янського алфавіту АБВ, що означало "Андрій Бачинський Владика".
Андрій Бачинський - один з перших просвітителів на Закарпатті, який стояв біля витоків національного відродження закарпатських українців.

Дмитро Данилюк,
доктор історичних наук, професор

назад>>>