назадМолнар О.С., Марченко О.І.   

Оцінка наявного туристисно-рекреаційного потенціалу рекреаційних зон Закарпаття

В статті, проаналізовано наявні фактори та умови розвитку туристично-рекреаційного комплексу Закарпатської області, розглянуто рекреаційне зонування, здійснено бальну оцінку наявних туристично-рекреаційних ресурсів у кожній рекреаційній зоні області. Актуальність питання зумовлена необхідністю проведення аналізу функціонування та розвитку туристично-рекреаційного комплексу Закарпаття в цілому, та кожної рекреаційної зони зокрема. І визначення пріоритетних напрямків розвитку туризму та рекреації в даних зонах, виділення основних видів туризму та напрямків реформування туристично-рекреаційного комплексу в кожній рекреаційній зоні.
Ключові слова: економічне зонування, рекреаційне зонування, туристично-рекреаційний комплекс, туризм, туристично-рекреаційний потенціал, культурно-історичні ресурси.

Вступ
Закарпаття має значний потенціал для того, щоб стати осередком туризму світового рівня. Запорукою ділової та інвестиційної активності у туристично-рекреаційному комплексі (ТРК) є ефективне освоєння та використання існуючого туристично-рекреаційного потенціалу, що значною мірою визначається наявністю, розвитком та економічною діяльністю мережі підприємств туристично-рекреаційного обслуговування, які складають матеріально-технічну базу та інфраструктуру туризму. Зазначена складова, по-перше, забезпечує життєдіяльність туристів (послуги розміщення, харчування, транспорту); по-друге, задовольняє специфічні туристично-рекреаційні потреби (послуги лікування, оздоровлення, екскурсійне, культурне, побутове обслуговування). Невід’ємною ланкою ефективного використання туристично-рекреаційного потенціалу є також вдало розроблений механізм державного регулювання і управління ТРК загалом. З метою глибокого розуміння завдань і суті державного управління туристично-рекреаційним комплексом регіону детальніше проаналізуємо основні засади та передумови його розвитку.
Ресурсний туристично-рекреаційний потенціал Закарпатської області представлений досить широкою гамою ресурсів. Дослідження щодо вивчення та аналізу природно-рекреаційних ресурсів краю були здійснені Долішнім М.І., Мацолою В.І., Ємцем Г.С., Мікловдою В.П., Лендєлом М.А. У ряді їх праць була подана також класифікація рекреаційних ресурсів. Проблеми експлуатаційних запасів мінеральних вод Закарпаття досліджував Лобода М.В. М.Мироненко та І.Твердохлєбов вивчали основні ознаки рекреаційних територій. Вивчення санаторно-курортних зон, виділення їх у основні групи здійснено у працях Кравціва В.С. та Євдокименка В.К. Але практично не досліджено наявні туристично-рекреаційні ресурси кожної рекреаційної зони та не здійснено їх економічної оцінки.
У про­цесі дослідження для вирішення поставлених зав­дань використані: діалектичний ме­тод дослідження процесів і явищ у їхньому вза­є­мозв’язку й розвитку, сис­тем­но-структурний аналіз; ме­то­ди групувального аналізу і статистично-про­гноз­них підходів, економіко-статис­тичні методи тощо.
Стаття побудована таким чином: у першому розділі розглянуто суть та необхідність рекреаційного зонування, у другому – здійснено бальну оцінку наявних туристично-рекреаційних ресурсів у даних зонах.
1. Економічне зонування рекреаційних територій та фактори розвитку туристично-рекреаційного комплексу.
Сучасні процеси регіонального розвитку об’єктивно свідчать про те, що вирішення складних управлінських завдань неможливе без комплексного дослідження регіонів і розробки оптимальних стратегій управління на середньострокову перспективу. Стратегія управління регіональним розвитком будується з урахуванням результатів багатоаспектного аналізу стану регіону та його основних підсистем. У процесі дослідження рівня розвитку регіонів використовуються наступні методи: метод економічного районування, метод типології і класифікації, методи оцінки економіко-географічного положення тощо. В процесі багатоаспектного аналізу стану регіону першочерговим та основним методом є метод економічного районування або зонування.
Під економічним зонуванням розуміють таке членування території країни, що виходить з об’єктивних закономірностей територіального поділу праці, формування територіально-виробничих комплексів різних масштабів і структури, необхідності збереження екологічної рівноваги та гармонійного розвитку економіки і культури національно-територіальних утворень і є найважливішою передумовою дійового регіонального програмування, проведення ефективної державної політики [8].
Економічне зонування сприяє економії матеріальних цінностей у сфері обігу, створює умови для скорочення апарату управління, прискорює розв’язання соціально-економічних завдань. Отже, система управління, що передбачає науково обґрунтоване зонування, буде не лише більш економною порівняно із сучасною, а й більш гнучкою, здатною пов’язувати у межах великих районів загальнодержавні та місцеві інтереси соціально-економічного розвитку.
У зв’язку з тим, що на сучасному етапі розвитку невиробнича сфера та туризм і рекреація відіграють все більшу роль у становленні світогосподарських зв’язків, а також враховуючи той факт, що Україна має всі необхідні передумови для розвитку туристично-рекреаційного комплексу, можна виділити в окремий вид рекреаційне зонування території.
Рекреаційне зонування необхідне для територіального управління та регулювання, проведення внутрішньорегіональної рекреаційної політики, поглиблення рекреаційної спеціалізації, яка дасть імпульс до вирівнювання соціально-економічної ситуації в усіх адміністративних районах області. Пропонуємо рекреаційне зонування трактувати як: поділ території на умовно відособлені складові, що різняться за спеціалізацією рекреаційного обслуговування, структурою рекреаційних ресурсів і напрямами їх використання.
На основі проведеного дослідження наявних рекреаційних ресурсів, мережі санаторно-курортних, лікувально-оздоровчих, туристичних та лікувальних закладів Закарпатської області співробітниками НПО “Реабілітація” було запропоновано виділення, за адміністративним поділом Закарпаття на райони, 10 рекреаційних зон. Це Ужгородська, Мукачівська, Великоберезнянсько-Перечинська, Міжгірсько-Воловецька, Свалявська, Іршавська, Берегівська, Хустсько-Виноградівська, Тячівська, Рахівська [3]. При визначенні меж рекреаційних зон виходили із поняття єдиного медичного простору, яке об’єднує лікувальні, лікувально-оздоровчі та курортні заклади і підпорядковує їх єдиній меті – максимальному використанню природних ресурсів для оздоровлення на Закарпатті. Враховуючи вищезазначені принципи, особливо системності, рекреаційні зони пропонуємо поділити на мікрозони, зокрема Великоберезнянсько-Перечинську на Великобе­резнянську і Перечинську, Міжгірсько-Воловецьку на Міжгірську і Воловецьку, Хустсько-Виноградівську на Хустську і Виноградівську.
Економічна доцільність вимагає більш чіткої прив’язки до адміністративних районів з точки зору вдосконалення процесів управління туристично-рекреаційним комплексом області, поєднання економічного і територіального планування і управління, підвищення його ефективності. Це сприятиме оптимізації туристично-рекреаційної діяльності в області в цілому і розвиватиме ефективні, раціональні зв’язки та взаємовигідні позиції на міжрайонному рівні.
Туристично-рекреаційний комплекс регіону, з одного боку, характеризується рівнем відновлення та розвитку життєвих сил людини та суспільства в цілому (соціальний ефект), а з іншого – сучасним станом туристично-рекреаційної сфери та можливостями розвитку в майбутньому (економічний ефект). У цьому випадку важливого значення набуває оцінка передумов та факторів, що обумовлюють розвиток туристично-рекреаційного комплексу.
Перед здійсненням оцінки наявного туристично-рекреаційного потенціалу даних зон, необхідно визначити основні групи факторів, що впливають на розвиток туризму та рекреації. Проаналізувавши роботи багатьох дослідників даної сфери, вважаємо, що усю сукупність умов та факторів розвитку ТРК можна об’єднати в три великі групи:
1. Туристично-рекреаційні ресурси;
2. Туристично-рекреаційні потреби;
3. Економічні можливості суспільства (або певного регіону).
Туристично-рекреаційні ресурси – закономірні поєднання компонентів природи, соціально-економічних умов та культурних цінностей, які на даному рівні розвитку продуктивних сил виступають як передумови задоволення туристично-рекреаційних потреб людини та організації господарського комплексу, що спеціалізується на туристично-рекреаційному обслуговуванні населення [5].
Туристично-рекреаційні ресурси можна поділити на чотири групи: природні рекреаційні ресурси; культурно-історичні ресурси; соціальні умови та ресурси; економічні умови та ресурси.
Природні рекреаційні ресурси – це компоненти природного середовища та їх територіальні поєднання, які володіють сприятливими для рекреаційної діяльності властивостями і служать чи можуть служити матеріальною основою для організації лікування, оздоровлення, відпочинку, туризму та розвитку людини.
Таким чином, природно-рекреаційні ресурси поділяються на: кліматичні; флоро-фауністичні; бальнеологічні; ландшафтні.
Другою групою туристично-рекреаційних ресурсів є культурно-історичні, які включають історичні, археологічні, архітектурні, етнографічні об’єкти та заклади культури (історичні, археологічні, архітектурні пам’ятки, твори монументального мистецтва, етнографічні особливості території, фольклор, центри прикладного мистецтва та ремесел, музеї, виставки, театри тощо). Основними характеристиками культурно-історичних ресурсів є цінність, привабливість, пізнавальний потенціал.
Соціальні умови та ресурси – це соціальні елементи, які можуть використовуватись в рекреаційних цілях: для оздоровлення, відпочинку, розвитку людини.
Економічні умови та ресурси – це економічні елементи, які використовуються для забезпечення реалізації туристично-рекреаційних цілей. Основними економічними умовами (факторами), які реалізують туристично-рекреаційні потреби, є: транспортна доступність, наявність туристично-рекреаційних підприємств, трудових ресурсів, розвиненість соціальної інфраструктури, частини матеріального виробництва, що безпосередньо чи опосередковано працює на туристично-рекреаційний комплекс в регіоні, вигідність економіко-географічного положення тощо.
2. Бальна оцінка туристично-рекреаційних ресурсів рекреаційних зон.
Оскільки туристично-рекреаційні ресурси, а саме природні рекреаційні та культурно-історичні ресурси, є визначальними щодо розвитку ТРК області, то нами буде здійснено бальну оцінку саме цих факторів розвитку ТРК. Визначивши склад туристично-рекреаційних ресурсів, наступним кроком є їх оцінка у кожній рекреаційній зоні Закарпаття. Правильний науково виважений підхід до цього питання дасть можливість істотно покращити економічне становище як окремих зон та регіонів, так і держави в цілому.
Економічне зонування рекреаційних територій зумовлює потребу в оцінці природно-рекреаційних ресурсів, яка повинна включати в себе декілька етапів. На першому етапі першочергове значення має інвентаризація та аналіз всіх рекреаційних ресурсів території, тобто природних та соціальних явищ і об’єктів, їх просторовий розподіл, якісні та кількісні характеристики. Другий етап – це якісна оцінка цих ресурсів, яка є необхідною умовою для їх економічної оцінки. [4].
Якісну оцінку пропонується проводити в балах, використовуючи при цьому кількісні характеристики. В основу бальної оцінки природних туристичних ресурсів рекреаційних зон покладена оцінка запропонована А.Гайдук [1]. При оцінці туристично-рекреаційних ресурсів, аналізуються 2 блоки. Перший блок “природні туристичні ресурси” включає кліматичні умови, бальнеологічні, лісові, водні ресурси та природно-заповідний фонд. До другого блоку включені культурно-історичні ресурси.
Оцінка природних туристичних ресурсів.
Кожен вид ресурсів оцінюється за допомогою оціночних критеріїв та певного методу. Максимальна кількість балів присвоюється рекреаційній зоні, яка, з урахуванням всіх оціночних критеріїв, є лідером за певним видом ресурсів. Розподіл балів для кожного з чотирьох видів природних туристичних ресурсів виглядає наступним чином. Максимальна кількість балів для бальнеоресурсів 40, оскільки мінеральні лікувальні води є найціннішим видом рекреаційних ресурсів в області. Рекреаційній зоні, яка володіє найбільшою кількістю свердловин мінеральних вод, що використовуються присвоюється 30 балів, а бали для всіх наступних рекреаційних зон встановлювалися методом пропорції. Свердловини мінеральних вод, які в майбутньому можуть бути використані в туристично-рекреаційній сфері – додатково приносять 10 балів. Всі інші види ресурсів оцінюються за 20 бальною шкалою аналогічно.
Кліматичні умови – показник, який визначає загальну комфортність території для відпочинку та спорту. Основними характеристиками є температурний режим та режим зволоження, кількість опадів та їх розподіл за місяцями, вітровий режим, середня кількість сонячних днів на рік, а для зимових видів рекреаційної діяльності – товщина і тривалість снігового покриву. Найбільш сприятливими територіями для зимових видів відпочинку є гірські райони області, де тривалість залягання снігу складає 5-6 місяців, а його товщина 10-35 см. Це дає змогу сформувати ряд центрів зимових видів відпочинку і спорту.
За показниками кількості сонячних днів (біля 2000 год. у рік на рівнині і низькогірській частині та 1600 год. – в середньогірській) Закарпатська область поступається тільки південним областям України. За сумарною тривалістю сприятливих періодів Закарпатська область згідно шкали, розробленої для оцінки клімату рекреаційних районів, отримує оцінку “найкраща”. Сприятливі кліматичні умови дозволяють забезпечити відпочинок цілий рік, оскільки кліматичні умови для повноцінного відпочинку зберігаються тут протягом 10-11 місяців у рік, а несприятливі спостерігаються частково у квітні та в кінці жовтня і на початку листопада.
Оскільки кліматичні умови для кожної рекреаційної зони майже ідентичні та суттєво не відрізняються одне від одного, то не існує необхідності врахування даних значень при проведенні оцінки.
Оцінка бальнеологічних ресурсів наведена в табл. 1. До бальнеологічних ресурсів Закарпатської області відносяться мінеральні води, лікувальні грязі та озокерит. За кількістю та якістю лікувальних мінеральних вод Закарпаття займає перше місце на Україні, але в області відсутні родовища лікувальних грязей та озокериту. Тут зосереджено 620 джерел мінеральних вод, з яких більше 300 є вивченими.
Як видно з таблиці лідером за даним критерієм є Свалявська зона, яка набрала 31,1 бала. З досить великим відривом за нею слідують Рахівська, Міжгірська, Берегівська, Тячівська, Хустська та Ужгородська. Слабий потенціал використання мінеральних вод має Іршавська, Великоберезнянська, Перичинська та Виноградівська рекреаційні зони. Абсолютно незабезпеченою бальнеоресурсами є Воловецька рекреаційна зона.

Таблиця 1 - Бальна оцінка бальнеологічних ресурсів рекреаційних зон Закарпатської області (станом на 01.01. 2007р.)

Рекреаційні зони
Працюючі свердловини мін.вод (мах. 30 балів)
Перспективні свердловини 10 балів
Сумарна бальна оцінка
кількість
бали
кількість
бали
Ужгородська
8
10
2
2,2
12,2
Мукачівська
5
6,3
3
3,3
9,6
Великоберезнянська
0
0
5
5,5
5,5
Перечинська
1
1
3
3,3
4,3
Міжгірська
5
6,3
8
8,9
16,3
Воловецька
0
0
0
0
0
Свалявська
24
30
1
1,1
31,1
Іршавська
0
0
5
5,5
5,5
Берегівська
3
3,8
9
10
13,8
Хустська
6
7,5
5
5,5
13,0
Виноградівська
1
1
1
1,1
2,1
Тячівська
7
8,8
4
4,4
13,2
Рахівська
4
5
9
10
15,0

Критерієм оцінки лісових ресурсів є лісистість території (яка оцінюється за 20 бальною шкалою). Закарпатська область як одна з найбільш лісистих областей України є володарем потужного лісового рекреаційного комплексу. Площа лісів складає біля 50 % всієї
території області. За площею лісового фонду Закарпаття входить до першої п’ятірки серед областей України, а за запасами деревини і за лісистістю область посідає перше місце. На душу населення в нас припадає 0,55 га лісів, тоді як для України в цілому цей показник складає 0,17 га [6]. Найбільш лісистими є гірські райони, що дає можливість для широкого розвитку туризму і рекреації. Оздоровлення та відпочинок населення області в основному здійснюється на території зелених зон і курортних лісів. При цьому Закарпатська область займає перше місце серед областей Карпатського регіону по площі зелених зон, які виділені біля 12 міст і займають 47,6 тис. га.
Наявність лісів та лісовкритих площ, які придатні для відпочинку, на території відповідних рекреаційних зон збільшує загальну бальну оцінку на 5 балів. Бальна оцінка рекреаційних зон Закарпатської області за даним критерієм наведена в табл. 2.

Таблиця 2 - Бальна оцінка лісів рекреаційних зон Закарпатської області

Рекреаційні зони
Загальна площа земель тис га
Ліси та інші лісовкриті площі
тис га
Лісистість
З усіх лісів та лісовкритих площ придатних для відпочинку
Сумарна бальна оцінка
% бали тис.га бали
Ужгородська 86976 25026 28,8 7,4 27 0,02 7,4
Мукачівська 99821 33687 33,7 8,6 5963 5,00 13,6
Великоберезнянська 80992 58258 71,9 18,4 - - 18,4
Перечинська 63127 44387 70,3 18,0 - - 18,0
Міжгірська 116551 77780 66,7 17,1 428 0,36 17,5
Воловецька 54390 36450 67,0 17,2 - - 17,2
Свалявська 67301 49625 73,7 18,9 - - 18,9
Іршавська 94447 52384 55,5 14,2 49 0,04 14,2
Берегівська 65426 9280 14,2 3,6 - - 3,6
Хустська 99662 52445 52,6 13,5 - - 13,5
Виноградівська 69677 12132 17,4 4,6 - - 4,6
Тячівська 181754 120905 66,7 17,1 1329 1,10 18,2
Рахівська 189210 147702 78,1 20 - - 20,0

Найбільшу кількість балів має Рахівська рекреаційна зона – 20 балів (лісистість території 78,1%), придатними та перспективними для розвитку туризму є також: Свалявська, Великиберезнянська, Тячівська, Перечинська Міжгірська та Воловецька рекреаційні зони. Найменшу кількість балів за даним критерієм має Берегівська рекреаційна зона – 3,6 балів (лісистість території – 14,2%).
Закарпатська область володіє найщільнішою мережею річок (1,7 км/км2) з найбільшим середньорічним стоком (понад 15 млрд. м3). На території області знаходяться 32 озера. В таблиці 3 наведена бальна оцінка водних ресурсів рекреаційних зон за критерієм придатності їх використання для задоволення туристично-рекреаційних потреб. Як свідчать дані таблиці, водними ресурсами найбільшу кількість балів отримали Ужгородська, Мукачівська, Хустська, Виноградівська, Тячівська, Рахівська та Перечинська рекреаційні зони (20 балів). Найменш забезпеченою водними ресурсами виявилася Свалявська рекреаційна зона, Міжгірська та Воловецька, які отримали за цим критерієм по 6,7 бала.
Запропонована Копачем М.В. методика оцінки водних ресурсів дещо відрізняється від вище зазначеної. Суть цього методу полягає в тому, що оцінка внутрішніх водойм та гідро сітки проводиться за їх густотою на 1 км2 та їх величиною. Найкращі умови для відпочинку

Таблиця 3 - Бальна оцінка водних ресурсів рекреаційних зон Закарпатської області

Рекреаційні зони Наявність великих водойм і рік придатних для всіх видів спорту і відпочинку Наявність великих водойм і рік придатних для сплавляння на байдарках і каноє, а також купання Наявність водойм з обмеженими можливостями рекреаційного використання Сумарна бальна оцінка
Ужгородська + + + 20,0
Мукачівська + + + 20,0
Великоберезнянська - + + 13,3
Перечинська + + + 20,0
Міжгірська - - + 6,7
Воловецька - - + 6,7
Свалявська - - + 6,7
Іршавська - + + 13,3
Берегівська - + + 13,3
Хустська + + + 20,0
Виноградівська + + + 20,0
Тячівська + + + 20,0
Рахівська + + + 20,0

мають великі та середні ріки та водойми, в той час, як малі володіють обмеженими можливостями для використання [4]. Оскільки статистика обраховує загальну площу рекреаційних районів та наявність внутрішніх водойм в тис. га., то на нашу думку, доцільніше буде визначити наявність внутрішніх вод в середньому на 1 га (табл. 4). Рекреаційна зона в якій буде найвищий середній показник отримає 20 балів.
За даною методикою підрахунку забезпечення рекреаційних зон водними ресурсами лідером є Виноградівська зона, за нею слідують Брегівська, Мукачівська та Хустська рекреаційні зони. Найменш забезпеченими водними ресурсами виявилися Свалявська, Між­гірська, Воловецька, Рахівська та Перечинська рекреаційні зони.
Як видно результати оцінки рекреаційних зон за цими методами дещо відрізняються один від одного. Тому в підсумкову таблицю будуть занесені середньозважені значення вирахувані по цим двом критеріям оцінки забезпечення водними ресурсами.

Таблиця 4 - Бальна оцінка водних ресурсів рекреаційних зон Закарпатської області

Рекреаційні зони Загальна площа земель, тис.га. Внутрішні води, тис. га Наявність водних ресурсів в середньому на 1 га (%) Сумарна
бальна оцінка
Ужгородська 86976 1598 1,84 9,3
Мукачівська 99821 2658 2,66 13,4
Великоберезнянська 80992 690 0,85 4,3
Перечинська 63127 432 0,68 3,4
Міжгірська 116551 555 0,48 2,4
Воловецька 54390 331 0,61 3,1
Свалявська 67301 435 0,65 3,3
Іршавська 94447 1102 1,17 5,9
Берегівська 65426 2094 3,20 16,2
Хустська 99662 2291 2,3 11,6
Виноградівська 69677 2758 3,96 20,0
Тячівська 181754 1936 1,06 5,4
Рахівська 189210 1224 0,64 3,2

Критерієм бальної оцінки природно-заповідного фонду рекреаційних зон Закарпатської області є процентне відношення площі природно-заповідного фонду району до загальної площі рекреаційної зони. Максимальне значення такого співвідношення отримує 20 балів. Проведені розрахунки містяться у табл. 5.

Таблиця 5 - Бальна оцінка природно-заповідного фонду рекреаційних зон Закарпатської області (станом на 01. 01. 2007 р.)

Рекреаційні
зони
Загальна площа району, тис.га. Кількість об’єктів, од. Площа ПЗФ, га. % площі ПЗФ до загальної Сумарна бальна оцінка
Ужгородська 86976 34 2277,8 0,003 1,1
Мукачівська 99821 24 509,7 0,001 0,2
Великоберезнянська 80992 25 39401,8 0,049 20,0
Перечинська 63127 23 3482,4 0,006 2,3
Міжгірська 116551 56 42032,0 0,036 14,7
Воловецька 54390 17 1502,4 0,003 1,1
Свалявська 67301 17 258,5 0,000 0,2
Іршавська 94447 20 9169,6 0,010 4,0
Берегівська 65426 21 501,0 0,001 0,3
Хустська 99662 29 289,0 0,0003 0,1
Виноградівська 69677 17 1360,5 0,002 0,8
Тячівська 181754 66 17984,1 0,010 4,0
Рахівська 189210 116 40366,6 0,021 8,7

В Закарпатській області наявні три великі природозаповідні території. Найбільшим за площею є Карпатський біосферний заповідник. Він займає майже 2,5% території Карпатського регіону. Його екосистеми віднесені до найцінніших на нашій планеті і з 1993 року входять до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Загальна площа заповідника – 53, 63 тис. га. У складі Карпатського біосферного заповідника налічується шість відокремлених масивів та ботанічні заказники державного значення “Чорна Гора” і “Юліївська Гора” (Виноградівський р-н). Вони розміщені на території Рахівського, Тячівського, Хустського і Виноградівського районів в межах висот від 180 до 2061 м.
Інші заповідні території НПП “Синевір” (Міжгірський р-н) та НПП “Ужанський” (Великоберезнянський р-н) менші за площею – відповідно 40,4 та 39,16 тис. га, але аж ніяк не менші за значимістю. Слід відмітити той факт, що щороку тисячі туристів користуються туристсько-рекреаційними можливостями Карпатського біосферного заповідника. Для прикладу, у 2003 році заповідник відвідало 32 тис. туристів. Обсяг наданих послуг становив 29 тис. грн. (на 40% більше ніж у 2002 році). Загальна площа ПЗФ Закарпатської області складає 159,2 тис. га.
Як видно з таблиці 5 лідером є Великоберезнянська рекреаційна зона, досить велику кількість балів набрали Міжгірська та Рахівська рекреаційні зони. Інші райони отримали досить низькі бали за даним критерієм, так як на їх території розташовані невеликі за площею природно-заповідні зони та заказники.
В таблиці 6 наведена сумарна бальна оцінка природних туристичних ресурсів рекреаційних районів. Як видно з таблиці найбільшу кількість балів отримали Рахівська, Свалявська, Міжгірська та Великоберезнянська рекреаційні зони. Найменшу кількість балів за наявністю природно-туристичних ресурсів набрала Воловецька рекреаційна зона.

Таблиця 6 - Сумарна бальна оцінка природних туристичних ресурсів Закарпатської області

Рекреаційні
зони
Бальнеологічні ресурси Лісові ресурси Водні ресурси ПЗФ Сумарна бальна оцінка
Ужгородська 12,2 7,4 14,7 1,1 35,4
Мукачівська 9,6 13,6 16,7 0,2 40,1
Великоберезнянська 5,5 18,4 8,8 20,0 52,7
Перечинська 4,3 18,0 11,7 2,3 36,3
Міжгірська 16,3 17,5 4,6 14,7 53,1
Воловецька 0 17,2 4,9 1,1 23,2
Свалявська 31,1 18,9 5,0 0,2 55,2
Іршавська 5,5 14,2 9,6 4,0 33,3
Берегівська 13,8 3,6 14,8 0,3 32,5
Хустська 13,0 13,5 15,8 0,1 42,4
Виноградівська 2,1 4,6 20,0 0,8 27,5
Тячівська 13,2 18,2 12,7 4,0 48,1
Рахівська 15,0 20,0 11,6 8,7 55,3

Оцінка культурно-історичних ресурсів.
Для розвитку туризму, особливо пізнавального, велике значення мають пам’ятки історії, архітектури та культури. На Закарпатті на порівняно невеликій площі сконцентрована значна частина пам’яток історії, архітектури та культури, добре збереглися звичаї та обряди, оригінальний фольклор, художні промисли, що також підвищує туристичний інтерес і виступає значним рекреаційним ресурсом.
В області висока щільність середньовікових замків – 10 одиниць. Ужгородський, Мукачівський та Чинадіївський за своїм станом є придатними для проведення екскурсій. Інші сім замків менш, але також можуть бути використані для туристично-екскурсійного обслуговування відпочиваючих.
Закарпатська область володіє також значною кількістю пам’ятників дерев’яної народної архітектури XVII-XIX ст., є багато адміністративних, культових і житлових кам’яних споруд VII-VIII ст. на території Закарпаття збережено 118 дерев’яних церков, збудованих упродовж останніх п’яти сторіч. В області на облік взято понад 700 пам’яток історії та культури, в т.ч. понад 100 пам’яток архітектури. Пам’ятки архітектури в області охоплюють період в понад 1000 років і репрезентують всі основні стилі європейської архітектури.
При оцінці історико-культурних ресурсів враховується наявність на території відповідних рекреаційних територій архітектурних пам’яток, пам’яток археології, пам’ятки історії, пам’ятки мистецтва, музеї. Максимальна кількість балів (20) присвоюється рекреаційній зоні, яка, з урахуванням таких оціночних критеріїв, як атрактивність, історична цінність та доступність історико-культурних ресурсів є лідером за певним видом ресурсу. Шляхом складання пропорції визначалась бальна оцінка інших рекреаційних зон у даній групі. У табл. 7 наведені дані щодо бальної оцінки історико-культурних ресурсів.

Таблиця 7 - Бальна оцінка історико-культурних ресурсів рекреаційних зон Закарпатської області

Рекреаційні
зони
Архітектурні пам’ятки Пам’ятки археології Пам’ятки
історії (будівлі)
Пам’ятки мистецтва Музеї Сумарна кількість балів
к-сть бали к-сть бали к-сть бали к-сть бали к-сть бали
Ужгородська 39 19,0 58 15,1 49 20,0 33 17,8 23 20,0 91,9
Мукачівська 24 11,7 18 4,7 19 7,8 37 20 11 9,6 53,8
Великоберезнянська 10 4,9 - 0 - 0 4 2,1 - 0 7,0
Перечинська 2 1,0 1 0,3 2 0,8 8 4,3 6 5,2 11,6
Міжгірська 28 13,7 - 0 1 0,4 22 11,9 15 13,0 39,0
Воловецька 11 5,4 - 0 - 0 8 4,3 5 4,3 14,0
Свалявська 4 2,0 2 0,5 1 0,4 13 7,0 5 4,3 14,2
Іршавська 11 5,4 18 4,7 3 1,2 21 11,4 4 3,5 26,2
Берегівська 41 20,0 65 16,9 5 2,0 17 9,2 8 7,0 55,1
Хустська 14 6,8 6 1,6 7 2,9 26 14,1 6 5,2 30,6
Виноградівська 21 10,2 77 20,0 2 0,8 22 11,9 6 5,2 48,1
Тячівська 12 5,9 7 1,8 1 0,4 30 16,2 7 6,1 30,4
Рахівська 10 4,9 1 0,3 1 0,4 20 10,9 3 2,6 19,1

Як видно з таблиці, найбільш сприятливою для розвитку пізнавального туризму та найбільш забезпеченою об’єктами, що мають історичну та культурну цінність, є Ужгородська рекреаційна зона, яка набрала найбільшу кількість балів – 91,9. За нею, з досить великим відривом, слідують Берегівська, Мукачівська та Виноградівська. Найменшу кількість балів за наявністю історико-культурних ресурсів отримали Великоберезнянська рекреаційна зона та Перечинська.
Насамкінець, для завершальної бальної оцінки, необхідно згрупувати отриману кількість балів за двома видами рекреаційних ресурсів (природних та історико-культурних) в таблицю 8. Як видно з таблиці лідером у загальному заліку є Ужгородська рекреаційна зона (127,3 бали), за нею слідують Мукачівська, Міжгірська та Берегівська рекреаційні зони. Найменшу кількість балів отримала Воловецька рекреаційна зона.

Таблиця 8 - Сумарна бальна оцінка природних та історико-культурних туристичних ресурсів рекреаційних зон

Рекреаційні зони Оцінка природних туристичних ресурсів (бали) Оцінка історико-культурних ресурсів (бали) Сумарна кількість балів
Ужгородська 35,4 91,9 127,3
Мукачівська 40,1 53,8 93,9
Великоберезнянська 52,7 7,0 59,7
Перечинська 36,3 11,6 47,9
Міжгірська 53,1 39,0 92,1
Воловецька 23,2 14,0 37,2
Свалявська 55,2 14,2 69,4
Іршавська 33,3 26,2 59,5
Берегівська 32,5 55,1 87,6
Хустська 42,4 30,6 73,0
Виноградівська 27,5 48,1 75,6
Тячівська 48,1 30,4 78,5
Рахівська 55,3 19,1 74,4

Оцінивши таким чином рекреаційні зони та здійснивши їх бальну оцінку, отримуємо величину, яку можна назвати рекреаційним потенціалом району. Слід також відмітити, що мала кількість балів не означає те, що на даній території недоцільно розвивати туристичну діяльність в перспективі. Прикладне значення запропонованої методики розрахунку бальної оцінки туристичного потенціалу рекреаційних зон області полягає в тому, що отримані дані можуть бути використані при визначенні перспективних видів туризму у кожній таксономічній одиниці (наприклад, водний, пізнавальний, оздоровчий, спортивний, мисливський тощо). Вона також може бути використана при розробці просторових цільових комплексних програм розвитку туристично-рекреаційної індустрії і підприємництва у відповідних територіальних утвореннях та залучення необхідних для цього фінансових ресурсів.
Висновок.
Стратегія управління регіональним розвитком будується з урахуванням результатів багатоаспектного аналізу стану регіону та його основних підсистем. У процесі дослідження рівня розвитку регіонів використовуються наступні методи: метод економічного районування.
Економічне зонування сприяє економії матеріальних цінностей у сфері обігу, створює умови для скорочення апарату управління, прискорює розв’язання соціально-економічних завдань. Отже, система управління, що передбачає науково обґрунтоване зонування, буде не лише більш економною порівняно із сучасною, а й більш гнучкою, здатною пов’язувати у межах великих районів загальнодержавні та місцеві інтереси соціально-економічного розвитку.
Пропонуємо рекреаційне зонування трактувати як: поділ території на умовно відособлені складові, що різняться за спеціалізацією рекреаційного обслуговування, структурою рекреаційних ресурсів і напрямами їх використання.
Економічна доцільність вимагає більш чіткої прив’язки до адміністративних районів з точки зору вдосконалення процесів управління туристично-рекреаційним комплексом області, поєднання економічного і територіального планування і управління, підвищення його ефективності. Це сприятиме оптимізації туристично-рекреаційної діяльності в області в цілому і розвиватиме ефективні, раціональні зв’язки та взаємовигідні позиції на міжрайонному рівні.
Економічна оцінка природно-рекреаційних ресурсів включає в себе два етапи. Перший етап – це інвентаризація та аналіз всіх рекреаційних ресурсів території, тобто природних та соціальних явищ і об’єктів, їх просторовий розподіл, якісні та кількісні характеристики. Другий етап – це якісна оцінка цих ресурсів, яка є необхідною умовою для їх економічної оцінки. Якісна оцінка розраховується в балах при цьому використовуються кількісні параметри. Застосування запропонованої методики розрахунку бальної оцінки дає можливість оцінити потенціал кожної рекреаційної зони.
В майбутніх дослідженнях доцільно буде провести також SWOT- аналіз розвитку ТРК в кожній рекреаційній зоні, визначивши при цьому сильні та слабкі сторони, внутрішні та зовнішні можливості та обмеження розвитку туризму та рекреації.
Перелік використаних джерел.
Гайдук А. Оцінка туристичних ресурсів Львівської області та її практичне застосування. Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Сталий розвиток та екологічна безпека (регіональна політика). Щорічник наукових праць. Випуск 20 / НАН України. Інститут регіональних досліджень. – Львів, 2000. С. 200-212.
Курортні ресурси України /За ред.. М.С. Лободи. – К.:ТАМЕД, 1999.- 344с.
Курортно-рекреаційні зони Закарпаття. Довідник 2000. НПО «Реабілітація». – Ужгород, 2000. – 235 с.
Копач М.В. Методичні підходи до оцінки рекреаційних територій. Економічний механізм природокористування і охорони навколишнього природного середовища в умовах переходу економіки України до ринкових відносин. /Тези доповідей республіканського семінару, м. Івано-Франківськ/. – Львів, 1992. С. 88-89.
Крачило Н.П. География туризма. – К. – «Вища школа», 1987. – 208 с.
Кічура В. Неповторна лісова казка. // Краєзнавство, географія, туризм. № 39-40. – Ужгород, 2006. С.41-42.
Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України. – Львів: Інститут регіональних досліджень НАНУ, 1997. – 259с.
Полюга В., Полюга Д. Аналіз сучасного стану використання матеріально-технічної бази рекреації і туризму у Львівській області//Науковий вісник УжНУ. Серія „Економіка”. Випуск 11. – Ужгород, 2002. С. 20-22.
Стеченко Д.М. Управління регіональним розвитком. – К. – «Вища школа», 2000. – 222с.

Молнар О.С.,
викладач кафедри економічної теорії
Ужгородський національний університет (03122)3-42-92.
Марченко О.І.,
начальник управління з питань європейської інтеграції та туризму і курортів Закарпатської облдержадміністрації (03122) 3-34-49.