СРІБНА ЗЕМЛЯ – ЗАКАРПАТТЯ
НА СТИКУ ТЕРИТОРІЙ

Закарпаття - це край, який поєднує в собі середньовічну загадковість і багатство культур, пам'ятки старовини, ідеально вписані в зелень пейзажів, екзотику та традиції. Закарпаття відоме затишком невеликих міст, великою кількістю місцевих свят, закарпатськими стравами, чудовими винами, цілющими мінеральними джерелами, сприятливим кліматом та привітними, життєрадісними людьми.
Закарпаття з його лісистими горами і бистрими ріками, з утопаючими в садах і виноградниках містами та селами, історичними пам’ятниками, санаторіями та будинками відпочинку є одним з найкрасивіших куточків України.
Розташована Закарпатська область між Карпатськими горами та Середньодунайською низовиною, у самому серці Європи. Точними координатами області:
- на заході є – 1,5 км на захід від с. Соломоново Ужгородського р-ну поблизу м. Чоп 22є09' східної довготи, 48є27' північної широти (крайня західна точка України);
- на сході – хребет Чорногора, 12 км від с. Луги Рухівського р-ну 24є38' східної довготи, 48є04' північної широти;
- на півночі с.Стужиця, Великоберезнянського р-ну хр. Східні Бескиди 22є35'східної довготи, 49є06' північної широти;
- на півдні 6 км від с. Ділове Рухівського р-ну 24є18'східної довготи, 47є53' північної широти.
Серед мальовничої природи поблизу гори Кук у Свалявському районі знаходиться геометричний географічний центр Закарпаття – 48є30' північної широти, 23є23' східної довготи.
Так сталося, що здавна Закарпаття розташовано на стику територій України , Польщі, Угорщини, Словаччини та Румунії. Загальна протяжність кордонів області – 460 км.
На північному заході область має кордон з Польщею – 33,4 км, на заході з Словаччиною – 98,5 км, на півдні з Угорщиною - 130 км, на південному сході з Румунією – 205,4 км. З метою розвитку міждержавних відносин та прикордонного співробітництва в краї добре налагоджена прикордонна інфраструктура. Працюють 18 пунктів пропуску – 7 залізничних (Угорщина- Чоп – Загонь, Саловка – Еперешке; Словаччина – Чоп – Черна - над – Тісов, Ужгород – Матівці; Румунія – Дяково – Халмеу, Тересва – Кімполунг, Рахів - Сигот), 7 міжнародних автомобільних, 1 міжнародний повітряний та 3 пункти спрощеного переходу кордону.
В межах України область межує з Львівською – 85 км та Івано-Франківською областями – 180 км.
Площа області 12.800 кв. кілометрів. Включає 13 адміністративних районів, 10 міст, 28 містечок та 561 поселення сільського типу.

Природні умови і ресурси.
В геоструктурному відношенні територія області знаходиться у межах південно–західної частини покривно-складчастої споруди Українських Карпат і Закарпатського прогину. У будові Карпат вирішальну роль відіграє осадова товща флішу крейдово-палеогенового віку. Закарпатський прогин виповнений неогеновими моласами. З зоною глибинного Закарпатського розлому на межі Карпат і прогину пов'язані ефузивні й інтрузивні породи, що складають Вулканічний хребет. Антропогенові відклади утворюють суцільний покрив піщано-галечних відкладів у долинах Тиси і Латориці. В гірській частині залягають переважно малопотужні елювіально-делювіальні утворення і алювіальні відклади терас. Близько 80 % тер. області зайнято гірськими хребтами, міжгірними улоговинами і долинами, на південному заході розташована Закарпатська низовина (частина Середньодунайської низовини). Виділяють 3 типи рельєфу — середньогірний та низькогірний у гірській частині і рівнинний у межах низовини. Гірські хребти витягнуті з північного заходу на південний схід.. В північній і північно-східній частині області простягається Вододільний хребет з г. Пікуй, Ужоцьким та Верецьким перевалами. Тут проходить межа з Львівщиною. Межа з Івано-Франківщиною проходить по Горганах з г. Сивулею та Вишківським і Яблуницьким перевалах. На південь від Вододільного простягається Полонинський хребет, розчленований на окремі масиви (полонини Боржава, Красна, Полонина-Руна), хр. Свидовець, на сході — Чорногора (з найвищою вершиною області і всієї України — г. Говерла, 2061 м) та Рахівські гори. Південніше Полонинського хребта лежить Березне-Ліпшанська долина. Яка відокремлює його від Вигорлат-Гутинського (Вулканічного) хребта. Південно західна частина області зайнята Закарпатською низовиною - плоскою акумулятивною рівниною, для якої характерним є одноманітний рельєф з абсолютними відмітками 105-150 м. На фоні рівнини різко піднімаються останці вулканічних гір (Берегівське горбогір'я, Чорна Гора, Шаланка та ін.) з абсолютними відмітками 370-568 м.
Енергетичними ресурсами область забезпечена недостатньо. Є невеликі поклади бурого вугілля (Ільницьке, Ужгородське, Горбківське та ін. родовища). Значні запаси термальних підземних вод. Різноманітні рудні корисні копалини: ртуть, алуніти, поліметалеві руди (Біганське родовище комплексних руд, Берегівське родовище поліметалевих руд). Великі запаси кам'яної солі (Солотвинське родовище кам'яної солі). Промислове значення мають поклади туфів, доломітів, перлітів, мін. фарб, бентонітових глин, кольорових мармуризованих вапняків бариту, цеолітів.

Кліматичні умови.
Клімат Закарпаття помірно континентальний. Формується під впливом значної сонячної радіації, переважання південно-західного переносу повітряних мас і гірської дуги Карпат, яка захищає територію від проникнення арктичних повітряних мас.
Зима, розпочинається у низинних районах у першій-другій декаді грудня, а закінчується в другій половині лютого. У горах зима наступає раніше - в третій декаді листопада і триває до початку березня. Тобто тривалість зими в низинних районах близько 2 місяців, тоді як в передгір'ї ~3 місяці, а в горах -4-5 місяців. В цілому зима у Закарпатті м'яка, із частими і тривалими відлигами. Є роки зі значним сніговим покривом, а рідко є й такі, коли стійкий сніговий покрив взагалі не формується.
Весна у області починається у третій декаді лютого і закінчується у другій декаді травня і триває близько 80 днів. У горах, з підняттям на кожні 100 м висоти, початок весни запізнюється на 2 дні, а кінець - на 8 днів, тобто весна у високогір'ї значно триваліша (до 180 днів). Температурний режим у цей сезон нестійкий: теплі дощові дні чергуються сніжними, морозними, ясні сонячні дні - похмурими, дощовими. Заморозки у повітрі закінчуються у другій декаді квітня у низинно-передгірних районах, у першій декаді травня в гірських.
Літо в низинно-передгірних районах триває в середньому 130 днів (з першої декади травня до середини вересня). В горах на висоті 400-600 м літній сезон триває всього 60-70 діб, а вище 1000 м- літо короткотривале.
Осінь у Закарпатті триває в середньому 80-100 днів (з другої половини вересня до першої-другої декади грудня у низинній зоні і з кінця серпня до кінця листопада у горах. Перша половина її - переважно тепла та суха, а у другій збільшується кількість днів з дощами і туманами. Осінні заморозки наступають в горах у кінці вересня, а в низовині - у другій половині жовтня, іноді й раніше.
Опади розподіляються дуже нерівномірно як по території області, так і протягом року. Максимум опадів припадає на тепліші літні місяці, інколи на осінні. З ростом висоти місцеположення території кількість опадів зростає. Так, в Ужгороді в середньому за рік випадає 805 мм, в Хусті - 1095 мм, а в Руській Мокрій -1499мм. Середньорічні опади в низинній зоні становить 600-800мм, а в горах - 1000-1500мм. Значні коливання опадів бувають між роками, а також в окремі місяці або дні року. Бувають роки високої водності, коли за рік випадає 1600-2400 мм при середній багаторічній нормі 1000-1200мм.
Територія 3акарпатської області належить до двох агрокліматичних районів — Карпатського з вертикальною кліматичною зональністю та Закарпатського вологого, теплого з м'якою зимою. На низовині зима коротка, м'яка, температура січня —2, — 3°, літо тепле з пересічною температурою липня від +19 до +21°. У низькогірній частині зима холодніша, в середньогірній — тривала, холодна (пересічна температура січня —5, —9°, іноді моро­зи досягають —30°); літо корот­ке, прохолодне, з пересічною температурою липня +9, +13°. У горах спостерігається зниження температури з висотою. Період з температурою +10° становить 170— 190 днів. Безморозний період 120—180 днів, сума активних температур на низовині 3500 — 3600°, у передгір'ях до 2500°, на південно-західних схилах гір - 1500—2000°, на вершинах 600 —1000°.
Найвища температура повітря (абсолютний максимум) становила у низинно-передгірній зоні +41 °С, у горах +37°С, а найнижча (абсолютний мінімум) -33° С у низині і -36°С у горах.
Серед несприятливих метеоролог, явищ — сильні зливи, грози (на південному заході області понад 40 днів на рік з грозами), град.
У області працює 8 метеостанцій (Ужгород, Берегове, Великий Березний, Міжгір'я, Нижні Ворота, Нижній Студений, Рахів, Хуст), аерологічна станція в м. Ужгороді.

Водні ресурси.
Висока вологість та наявність гірського рельєфу на території області зумовили розвиток густої річкової мережі. На території області налічується 152 річки довжиною понад 10 км кожна. Пересічна густота річкової сітки 1,7 км/км2, вона змінюється від 1,3 км/км2 на рівнині до 2,0 км/км2 у горах. Живлення дощове (40 % річного стоку), снігове та ґрунтове. Для річок характерні паводки після злив ( в окремі роки 8—10 паводків на рік). Головною водною артерією є р. Тиса, яка збирає воду з усього південно-західного схилу Українських Карпат. Найбільші притоки р. Тиси: Боржава, Ріка, Тересва, Теребля, Уж та Латориця. Всі вони беруть початок на висоті 1000-1700 м і належать до гірських річок з нестійким гідрологічним режимом, швидкою течією (0,8-1,2 м/с і більше). Ці притоки мають багато спільних рис: долини річок в гірській частині – вузькі, крутосхилі з виходами корінних порід; на рівнинній – мають широку заплаву, плоске дно. Характерним є також підвищення рівня води в річках навесні та на початку літа.
В області налічується 137 озер, в основному льодовикового та загатного походження. Озера невеликі за площею. Серед них найбільше озеро Українських Карпат — Синевир. Це — високогірне озеро, яке виникло у верхів’ї р.Тереблі внаслідок завалу в горах. Знаходиться на висоті 989 м, площа — 7 га, глибина — 24 м. Озеро дуже мальовниче, з острівцем посередині.
Найпоширенішими є озера льодовикового походження — Верхнє, Нижнє, Бребенескул, Несамовите, Ворожеська, Марічейка та ін. Вони знаходяться високо в горах в улоговинах, "виораних" льодовиками, є неглибокими (1-3 м), мають невелику площу. Серед них — найвисокогірніше в Україні озеро Бребенескул, яке знаходиться в улоговині між хребтами Чорногори і Рахівських гір.
Збудовано 50 ставків і водосховищ (пл. водного дзеркала 1,4 тис. га). Водні ресурси, якими область забезпечена достатньо, використовуються для водопостачання, одержання гідроенергії, гідромеліорації, рибного господарства, рекреації тощо.
Болота (перезволожені ділянки земної поверхні) займають незначні площі і поширені переважно у високогір'ї (Свидовець, Чорногора). Вони лежать в улоговинах і живляться підземними водами. Більшість боліт на низовині осушено і перетворено в культурні угіддя.
Закарпаття має значні запаси підземних вод, які складаються з ґрунтових і власне підземних вод. Особливу цінність становлять мінеральні води. Область — найбагатший регіон України за складом і запасами таких вод. Відомо понад 360 їх джерел. Виділяються вуглекислі, сульфідні, залізисті та миш'яковисті, бромні, йодні, йодно-бромні, радонові води, а також води неспецифічного складу. Наявність їх зумовлена геологічною будовою території, бурхливою вулканічною діяльністю, яка відбувалася в геологічному минулому.
Серед сучасних несприятливих фізико-географічних процесів поширені інтенсивне вивітрювання, у т. ч. морозне; під впливом сили тяжіння відбуваються зсуви, осипища і обвали. Інтенсивна ерозійна та акумулятивна діяльність річок, особливо під час катастрофічних паводків. На Тисі та її притоках часто утворюються селеві потоки. Між Боржавою і Тересвою поширений карст, в околицях Солотвина — соляний карст. У горах часті снігові лавини. Сильні вітри викликають вітровали та буреломи. На схилах, де вирубано ліс, поширені площинний змив і лінійний розмив.
Область належить до сейсмічно активних.