З історії міста Ужгород

Місто Ужгород, обласний центр Закарпатської області, розташований на берегах річки Уж біля підніжжя південно-західного схилу Східних Карпат. Як свідчать археологічні джерела, в першій половині І –го тисячоліття нашої ери на цій території жили предки слов’янського племені, відомого в історії під назвою білих хорватів, які збудували тут ранньофеодальне поселення – центр слов’янського князівства, на чолі якого стояв легендарний князь Лаборець.
У кінці IX ст.- на початку X ст. місто було зруйноване кочовими угорськими племенами. З X ст. воно входило до складу Київської Русі. В кінці XI ст.Ужгород увійшов до складу Угорського королівства. Після приходу угорців навколо замку починає розбудовуватися і розширюватися містечко. У 1241 році 40 – тисячна монголо-татарська орда, прорвавши оборону угорського війська в районі Верецького перевалу, просунулась на південь і захопила ряд фортець, в тому числі і Ужгород.
Але в 1242 році монголо-татари покинули Закарпаття і місто було відбудовано заново. У другій половині XII ст. Угорські королі створили тут Ужанську жупу (комітат) з центром в місті Ужгороді. З 1318 р. господарями міста стали італійські графи Другети, які володіли ним 360 років. Другет будує нову кам’яну фортецю, на місці сучасного замку. Разом із замком розбудовується і місто. У 1430 році Ужгород отримує привілеї від короля і офіційно пишеться «Привілейоване місто Ужгород».
Починають розвиватися ремесла, торгівля, зростає населення. У 1631 році в Ужгороді було 10 вулиць, найбільшою з яких була вулиця Замкова, 266 житлових будинків, в яких проживало близько 1200 мешканців. У 1569 році тут засновуються цехи кравців, ювелірів, пізніше – цехи гончарів, шевців, кожухарів та інші. У 1635 році місто одержало право на користування печаткою, на якій було викарбувано: «Печать міста Ужгорода, р.1635». У середині був зображений виноградний кущ з гронами. У цей період місто було втягнуте в релігійну боротьбу між реформаторською Трансільванією і католицькою Австрією. У 1646 році, в Ужгородському замку, під егідою Ватикану було проголошено Ужгородську унію і утворено греко-католицьку церкву на Закарпатті. В цьому ж році, вдова Яна Другета Анна Якушич завершила будівництво римо-католицького собору. У 1775 році імператриця Марія-Терезія передала цей храм і прилеглу до нього резиденцію у володіння греко-католицької єпархії.
У кінці XVII ст. Ужгород потрапляє під владу Австрії. Ці події викликали невдоволення деякої частини дворянства, трудового населення, що привело до повстання на чолі з І.Текелі. Повстанці виступили проти австрійської влади і захопили Ужгород, розправились з Другетами та їх союзниками – єзуїтами. Восени 1685 року австрійська армія захопила Ужгород. Під час цих подій місто зазнало великого руйнування. Настав кінець майже 400 річному пануванню Другетів в Ужгороді. Новим володарем міста став М.Берчені.
Національно-визвольна війна в Угорщині 1703-1711р.р. не пройшла осторонь міста. У червні 1703 р. місто, місто в якому знаходився австрійський гарнізон, було оточене загонами князя Ракоці. У лютому 1704 року гарнізон капітулював, в місто увійшли загони повстанців. У 1707 Році Ужгород став резиденцією керівника національно-визвольної війни угорського народу Ференца ІІ Ракоці. Але війна закінчилася поразкою повстанців в 1711 році. Австрійські війська жорстоко розправились з учасниками боротьби. Ужгород разом із замком перейшов до державної скарбниц.
Але незважаючи на війни, колоніальну політку Габсбургів, місто розвивалось. Поступово збільшувалась чисельність населення, розвивалися ремесла, виникали нові їх види. Запроваджуються щорічні ярмарки, на які приїздили купці з сусідніх країн. У 1796 р. був споруджений величезний млин, який забезпечував потреби жителів не тільки міста, а й навколишніх сіл, налагоджується виробництво цегли та черепиці. Місто починають заселяти колоністи з Німеччини, Греції. Наприкінці XVIII ст. В місті проживало 25 грецьких і 20 німецьких родин. З середини XVIII ст. тут починають оселятись євреї. У 1769 році був збудований католицький костел, який майже незмінними зберігся до наших часів. У 1845 році розпочала роботу перша друкарня. Продовжував мінятися вигляд міста. Почали з’являтися кількаповерхові кам’яні будинки. Розвивається освіта, культура. У XVIII ст. тут вже діяли 4 церковні школи, духовна семінарія. У 1793 р., на кошти мешканців міста, відкрилась учительська семінарія. З кінця XVIII ст. Ужгород стає центром шкільної округи всього Закарпаття. У 1772 р. з Мукачево сюди переїхав єпископ Андрій Бачинський, який привіз величезну бібліотеку. Серед книг були унікальні першодруки з країн Західної Європи. Особливо багато було київських, львівських та московських видань.
Революція 1848-1849 р.р. в Угорщині, в якій брали активну участь і ужгородці, хоча і закінчилась поразкою, залишила глибокий слід в історії міста. Ужгород одержав привілеї на самоврядування, став вільним, вийшовши з-під казенної домінії. Населення, крім цього, звільнялося від панщини. У 1886 р. починає працювати меблева фабрика «Мундус», у 1897 р. – металообробний завод Козаря. У 1872 р. введено в дію залізницю, яка з’єднала Ужгород з містом Чоп, а пізніше з Мукачевим, Рахово, Великим Березним, Ужком, Самбором та Львовом.
Виникають перші банки – Ужгородський народний банк та торгово-промисловий банк. У 1897 році вперше встановлено телеграфний зв’язок з Будапештом. У 1902 році в місті засвітилися електричні лампочки та з’явився телефонний зв’язок.Ріст промисловості супроводжувався посиленням експлуатації робітничих мас, що в свою чергу, сприяло підйому робітничого та селянського руху.
Революційні події в Угорщині привели до остаточного розвалу імперії Габсбургів. 12 січня 1919 року Ужгород окупували чехословацькі війська. В умовах окупації були проведені збори представників буржуазних верств населення, які прийняли рішення про приєднання Закарпаття до Чехословаччини. Ужгород став центром так званої Підкарпатської Русі. Вся повнота політичної влади в Ужгороді зосереджувалась в руках муніціпалітету (міської думи), склад якого, до 1923 р. призначався чеськими органами влади, а з цього року, кожних чотири роки почали проводитись вибори в міську думу. Місто продовжувало зростати і розвиватись. Вже в 1921 році в ньому проживало 20,6 тис. жителів. У цей же час в Ужгороді почала формуватись і міцніти Закарпатська школа живопису, засновниками якої були Альберт Ерделі та Йосип Бокшай. За їх ініціативою була відкрита перша на Закарпатті художня школа.
Міжнародні події 1938 р. дуже послабили становище чеського уряду. Внаслідок Мюнхенського пакту почалося розчленування самої Чехословаччини. У цих умовах політичні сили Закарпаття, об’єднавшись, зажадали автономії. Чехам не лишалося іншого вибору, як погодитсь. 11 жовтня 1938 р. Закарпаття отримало самоврядування. Першу автономну адміністрацію очолив Андрій Бродій. Але його проугорська орієнтація примусила Прагу пизначити новий кабінет на чолі з Августином Волошином. Уряд Волошина негайно приступив до перетворення Закарпаття на автономну українську державу. Українізувалась система освіти, видавнича справа, адміністрація. Але дуже мало часу було відведено історією для цих перетворень. Саме коли формувався перший уряд Карпатської України, угорські війська зайняли південну частину краю і столиця була переведена з Ужгорода до Хуста. Влада в Ужгороді сконцентрувалась в руках профашистського уряду. У цей час падає рівень виробництво товарів, росте безробіття, переслідуються прогресивні письменники, закриваються українські школи. Після нападу Німеччини на Радянський Союз ці репресії ще більше поширюються. За час угорської окупації з Ужгорода було вивезено понад 10 тис. мешканців, з них 2417 чоловік до «робочих таборів».
27 жовтня 1944 р. частини Червоної Армії розгорнули бої за визволення Ужгорода. Внаслідок вдало проведеної бойової операції війська п’ятої гвардійської Новоросійської танкової бригади та 875-го самохідного артилерійського полку звільнили місто від фашистських окупантів.
12 листопада 1944 року відбулися збори трудящих міста. На цих зборах був обраний Народний комітет у складі 55 чоловік. Від імені зборів, комітетом до уряду СРСР була направлена петиція з проханням про возз’єднання з Радянською Україною. 29 червня 1945 р. між СРСР та Чехословацькою Республікою був підписаний договір про Возз’єднання Закарпатської України з Україною івключення її до складу УРСР. А 22 січня 1946 р. у складі Радянської України була створена Закарпатська область, з центром у місті Ужгороді.
В післявоєнний період з’являються нові галузі промисловості, такі як приладобудування, машинобудування, хімічна промисловість та інші. Розвивається транспорт, деревообробна, легка промисловість. Будуються нові підприємства. Ужгород стає культурним та освітнім центром Закарпаття. У 1945 році тут був відкритий державний університет. Розбудовується і саме місто, виникають нові багатоповерхові будинки, цілі райони.
За роки Радянської влади місто перетворилось на великий промисловий, освітянський, культурний та науковий центр краю. За даними 1983 р. у місті працювало 29 промислових підприємств, 23 школи, 5 профтехучилищ, 69 бібліотек, 3 кінотеатри, драматичний театр, 5 музеїв.
Сьогодні Ужгород і надалі є найважливішим економічним центром Закарпаття з населенням 126 тис.осіб. Основними галузями промисловості є харчова, деревообробна, легка, виробництво машин та устаткування. В місті працюють 1375 малих підприємств, 15 банківських структур за міжнародними бухгалтерськими стандартами. Транспортний комплекс Ужгорода об’єднує систему автомобільних, залізничих та повітряних перевезень. Транзитні вантажні перевезення здійснюються до всіх країн СНД, Балтії та Західної Європи.
Торговими партнерами ужгородських підприємств є компанії з 77 країн світу. Ужгород – старовинне європейське місто з численними історико-культурними пам’ятками. Серед них Ужгородський замок, греко-католицький кафедральний собор, Горянська ротонда (церква XII cт.), та інші. Все це, а також природно-рекреаційний потенціал регіону, створює унікальні можливості всіх сфер туристичного бізнесу. До послуг тисяч туристів, які щорічно приїжджають в Ужгород працюють 11 готелів, туристичний комплекс, санаторій, 32 туристичних агенства, які пропонують широкий спектр туристичних послуг.