Народний художник України, народний художник СРСР, член-кореспондент Академії мистецтв СРСР, один із засновників закарпатської художньої школи.
Народився в 1891 році в с. Кобилецька Поляна Рахівського району Закарпатської області. Дід, батько, рідний брат майбутнього художника були греко-католицькими священиками. У сім'ї всі захоплювалися мистец­твом (музикою і живописом). Середню освіту Йосип Бокшай здобував у Мукачівській гімназії, де малюнок викладав Тібор Калмар. Протягом 1910-1914 рр. навчався на педагогічному відділенні Будапештської академії мистецтв. Викладачем з фахових дисциплін у Йосипа Бокшая був відо­мий угорський живописець Імре Ревес.
Після закінчення навчання в академії, в перший день війни, 1 серпня 1914 року Йосипа Бокшая мобілізували рядовим вояком австро-угорської армії, а 24 березня 1915 року він потрапив у полон російської армії. Після півторарічних поневірянь у Туркестані, проїздом через Бухару, Самарканд, піски Каспію його перевели в Центральну Україну. У селі Куцеволька Катеринославської губернії поміщик Н. Грабовський надав у розпорядження художника бібліотеку, забезпечив його олійними фарбами. Тут Й. Бокшай мав змогу писати українські краєвиди, жанрові композиції, спілкуватися з українськими селянами та їх дітьми.
Навесні 1918 року Йосип Бокшай повернувся з полону на Закарпаття і розпочав педагогічну діяльність в Ужгородській горожанській школі, а з 1919 р. - в Ужгородській реальній гімназії, в якій пропрацював безперервно до 1945 р. Весь цей час він також займався творчістю, в основному пейзажним живописом, виконував натюрморти, вирішував фігуративно-декоративні теми з народного життя, писав портрети релігійних і громадських діячів, досягав особливих успіхів у церковному малярстві.
Поряд із творчою і педагогічною діяльністю Йосип Бокшай брав активну участь у роботі Руської народної ради (1918-1919 рр.), у заснуванні Про­світи (1920 р.), в організації творчих виставок у рамках Клубу художників Підкарпатської Русі (1921 р.). З метою вдосконалення майстерності здійснював поїздки в Італію, Німеччину, Югославію (Далмацію), Францію. Найбільше захоплення в Йосипа Бокшая викликали твори Джованні Баттісти Тьєполо та Фріца фон Уде. Підсумком творчих пошуків художника цього періоду стали персональні виставки в 1926 р. у Празі та Ужгороді.
Заповітною мрією Йосипа Бокшая та його товариша Адальберта Ерделі було виховати молоде покоління митців на Закарпатті. Для багатьох відомих художників України, що навчалися в Ужгородській реальній гімназії, Публічній школі рисунка, а пізніше в Ужгородському училищі прикладного мистецтва, Йосип Бокшай був улюбленим учителем. Серед них такі відомі митці, як Золтан Шолтес, Василь Габда, Антон Кашшай, Іван Шутєв, Юрій Герц та інші.
Значним є внесок Й. Бокшая у справу розвитку художньої освіти у Львові, де він працював на посаді доцента Львівського державного інституту про­тягом 1951-1957 рр. У цей період, а також у 60-70-ті роки твори майстра виставлялися практично на всіх значних виставках, що відбувалися в Україні і Радянському Союзі.
Помер художник у зеніті слави й визнання після тривалої важкої хвороби 19 жовтня 1975 року в місті Ужгород, де й похований на кладовищі "Кальварія".
За особливі заслуги в розвитку закарпатської художньої школи ім’я Йосипа Бокшая присвоєно Закарпатському художньому музею.

Іван Небесник,
ректор Закарпатського художнього інституту

назад>>>