Основні визначні місця Мукачева

Замок Паланок

Мукачівський замок - цінний військово-архітектурний памятник України. Споруджений він був на перехресті древніх торгових і воєнних шляхів, що вели з піддунайських земель в Київську Русь і від соляних копалень Семигороддя в Чехію, Моравію і Польшу. Метою побудови замку були охорона і контроль цих караванних шляхів.
Точна дата побудови замку невідома, також невідомі імена його перших будівників. Археологи припускають, що на Замковій горі людина жила ще в доісторичний час. Спочатку тут існувало невелике укріплене городище, потім замість нього з’являлися і міняли один одного різноманітні по своєму характеру деревяні замки вождів слов’янських племен. В IX - X століттях тут були споруджені невеликі укріплення для охорони за Карпатами кордонів Київської Русі. Пізніше тут виник феодальний замок.
В грамоті, датованій 1321р., названий перший комендант замку - Томаш, наджупан Бережського і Угочанського комітатів.
Вдосконалення і перебудова замку відноситься до часу князівства подольського князя Федора Корятовича. За роки свого князівства в Мукачеві (1396 - 1414 рр.) він зумів перетворити невеликий замок в потужну оборонну споруду і зробив його своєю резиденцією. Замок складався із Предзамча і головного двору, де знаходилась квадратна жила вежа (донжон), під якою був пробитий в скалі колодязь діаметром 2.5 м і глибиною 85 м. Всі жилі і господарські будови були обнесені сухим ровом і кріпосною камяною стіною з чотирма круглими вежами (три з них збереглись до наших днів). Після смерті Федора Корятовича замок часто міняв хазяїв, переходивши від одного феодала до другого. Значні роботи по ремонту і укріпленню замку провів в 1629 р. комендант замку Иоанн Баллінг, про що свідчить надпис на камяній плиті, що зберігся в лівому крилі верхнього замку.
В 1633 р. замок купив трансільванський князь Дьордь I Ракоці, при якому почалася перебудова фортеці. Пізніше при допомозі двох французьких інженерів приступили до реконструкції старого замку і побудові зовнішньої оборони. Вдосконалення замку продовжувалося на протязі всіх 78 років правління в ньому династії Ракоці.
На протязі тривалого часу на замковій горі і біля її підніжжя склався цілий фортифікаційний комплекс споруджень. До зовнішньої оборони відносився водяний рів, земляні бастиони , частокол і камяна стіна з бійницями. Всередині цього обводу, біля самої основи скали, знаходилось так зване підзахисне поселення, де, крім воїнів, проживали також ремісники і простолюдини. Високий частокіл из товстих дубових колод на внутрішній стороні водяного рову називався паланок, звідси і назва замку.
До замку вела крута звивиста дорога по південному схилу гори. На початку XVIII століття її замінили новою на західному схилі (ця дорога існує і по цей день).
На самому пагорбі, висота якого 68 метрів, рік за роком і століття за століттям нарощувались і вдосконалювались споруди, які розміщувались на трьох терасах виступом на південь і створювали на початку XVIII ст. 4 самостійні вузли оборони. Загальна площа замку складає 13 930 кв. м.
Першим із узлів оборони є Предзамче, що являє собою сторожову вежу, оточену сухим ровом, через який перекидався підйомний міст (вежа не уціліла).
Міст через рів (колись він був перекидним і при підйомі закривав ворота) зєднував Предзамче з Нижнім замком, будівництво якого було закінчено в 1670 р., про що свідчить памятний напис на лицевій стороні правого бастіону. Нижній замок укріплений двома камяними бастіонами і сухим ровом.
Слідуючим, ще більш потужним ланцюгом оборони, є Средній замок, розміщений на 10 метрів вище Нижнього. В средньому замку разміщалися службові, господарські і жилі приміщення, в тому числі комендатура, рицарський зал, арсенал, казарма і кухня. Будови Среднього замку будувались на протязі багатьох літ. Перемичка над входом - бувший арсенал - побудована в 1624 р., одноповерховий будиночок навпроти вїзних воріт - житло коменданта фортеці - зведено в 1629 р., а трьохповерховий будинок казарми - в 1657 р.
На четверту, верхню терасу, де розміщений акрополь - Верхній або Старий замок, веде вузький склепистий коридор, 30 метрів довжиною і 3.5 метри в ширину. Він проходить під однією із уцілівших веж часів Фёдора Корятовича. Це - коридор-пастка. Якщо ворог проривався в цей коридор, то при вході і виході зі стелі опускались металічні ворота. З отворів в стелі захисники фортеці лили окріп, гарячу смолу, кидали палаючі факели. З цьої пастки нікому не вдавалося вийти живим.
З другого поверху князівським ходом в вежу Корятовича вів потайний хід. Тут знаходилася кімната тортур. В темному камяному мішку, здатному поглинути крики катувань, збереглась дубова перекладина з крючками для диби. В тих місцях, де вязні були приковані до стіни, помітні відполіровані тілами каміння.
На протязі віків біля стін замку стояли завойовники. Але лише небагатьом з них він покорився. Фортеця пережила декілька облог. Одна з них найбільш памятна. Вона продовжувалась майже два з половиною роки - з літа 1685 р. по січень 1688 р. Гарнізон фортеці очолювала княгиня Ілона Зріні, мати Ференца II Ракоці.
Незабаром замку випала роль опорного пункту в повстання куруців. Тут Ференц II Ракоці приймав послів Петра I, тут находилась казна і арсенал повстанської армії.
Після розгрому 24 липня 1711 р. армії Ференца II Ракоці замок знову перейшов в казну австрійського імператора.
В 70-ті роки XVIII ст. замок втратив колишнє військове значення і в 1789 р. був перетворений у вязницю для політичних вязнів.
2 травня 1848 р. повсталий народ захопив замок і звільнив вязнів. В 1897 р. вязницю скасували. Замок довгий час пустував і руйнувався. В 1922 - 1926 рр. він був частково відремонтований і пристосований під військові казарми. В радянські часи в замку розміщувався краєзнавчий музей.

Мукачівський монастир

Мукачівський православний монастир на Чернечій горі є памятником храмової архітектури. Народні легенди говорять, що поселення монахів (чернеців, - звідси і назва гори) були засновані тут ще в XI столітті прийшлими іноками. Вони прибули сюди разом з Анастасією, дочкою київського князя Ярослава Мудрого, жінкою угорського короля Андрія I.
Історія монастиря починається з другої половини XIV століття і звязана з іменем князя Федора Корятовича. Легенда каже, що якось на полюванні на князя напав хижак. Князь перед лицем смертельної небезпеки дав обіцянку звести на цьому місті монастирь, якщо залишиться живий, і звір залишив його. Виконавши обіцянку, князь побудував на Чернечій горі деревяний монастирь.
В 1661 р. по велінню єпископа Зейкана бул побудований камяний храм в візантійському стилі. Простоявший до 1826 р. храм був розібраний по старості.
Споруди монастиря в відомому нам вигляді були зведені в стилі барокко в кінці XVIII - початку XIX століття. Керував будівництвом місцевий архітектор Дмитро Рац. Зокрема, жилий корпус побудований в 1766 - 1772 рр., а собор - в 1789 – 1804рр.
Здавна при монастирі вівся літопис, дякуючи якому стали відомі деякі сторінки древньої історії Закарпаття. Тут в кінці XVIII століття була написана "Краткая заметка" І Бразиловича, що розповіла про заснування Федором Корятовичем замку і монастиря.
В XVII столітті в монастирі виникла бібліотека, в якій було зібрано багато цінних церковнословянських книг, виданих в Острозі, Києві, Львові, Чернігові і інших містах. В бібліотеці збереглись рідкісні памятники письменності в тому числі "Закарпатское евангелие" (1401),"Библия" Ивана Фёдорова (1581).

Будинок міської ратуші

В минулому в цьому будинку розташовувалася міська ратуша. Він побудований в 1904 р. по проекту і під керівництвом будапештського архітектора Яноша Бабули-молодшого. При закладці першого каменю у фундамент головної годинникової башти 23 червня 1903 року був закладений лист, в якому зокрема, повідомлялось, що в місті проживало 14416 чоловік і було 1553 будинки.
Головний портал будівлі прикрашають куранти. В міському архіві зберігся кошторис на виготовлення годинника, складена в січні 1904р. майстром Йосифом Шовинським.

Він запропонував виготовити годинниковий механізм з сталі, а підшипники з бронзи. В кінці року над Мукачевом вперше роздався перезвон курантів - одних з кращих в той час баштових годинників Європи.
Головний механізм розміщений в невеликій овальній кімнаті башти. В місткому скляному ящику працює система шестерень і важелів, зєднаних туго натягнутими тросами з двома дзвонами під дахом куполу. Через кожні 15 хвилин по меншому дзвону вдаряє молот, відбиваючи четверті години. Удари по великому дзвону сповіщають про години. Таким чином, в межах чутності дзвонів час можна було визначати на слух.

Каплиця XIV століття

Навпроти будівлі бібліотеки, в дворі католицького костьолу(1904р.) знаходиться один з найбільш древніх памятників камяного церковно-храмової архітектури Закарпаття - готична каплиця св. Мартина (вул. Миру, 51). Спочатку ця каплиця служила алтарною частиною старого готичного храму, побудованого в XIV столітті і знесеного по старості в 1904р. Каплиця представляє безперечно архітектурну цінність як памятник класичної готики середньовіччя. Особливий інтерес репрезентують різьблені камяні наличники вікон з багатим і неповторним орнаментом, кольорові вітражі, опори стін, а також готичні склеписті перекриття.
В 1976 р. була проведена реставрація каплиці.

Драматичний театр

В березні 1884 р. в Мукачеві було організовано "Общество по строительству театра". 50 його членів звернулися до жителів міста з проханням збільшити фонд будівництва. Багато мукачівців відгукнулись на заклик, и вносили гроші хто скільки міг. Потрібна сума набиралась повільно, і тільки через 12 років, в липні 1896 року, на місті торгових рядів і деяких будинків соляного управління був закладений фундамент. А ще через 3 роки - 28 жовтня 1899 р. - здійснилося урочисте відкриття театру. Постійної трупи в місті не було. Час від часу в Мукачеві гастролювали заїзжі театральні колективи, в тому числі і іноземні. Постійна театральна трупа зявилася в Мукачеві летом 1947 р, коли в місто переїхав Белгород-дністровський російський драматичний театр. Поповнившись акторами з інших театрів України, колектив 23 серпня 1947 р. відкрив свій перший театральний сезон.

Білий дім

Дім Ракоці - від лінії вулиці небагато заглиблений чудовий палац. В давнину (середина XVII ст.) ця будова споруджувалась як міська резиденція сімї Ракоці. В 1633 р. I. Ракоці Дьердь став управителем мукачівського замку і його околиць. По всій імовірності, будівництво резиденції почалось по його наказу. Після підписання Сатмарської мирної угоди (1726 р.), палац, як і всі землі, переходить у володіння сімї графа Шенборна.
Палац споруджено при переході епохи ренесансу в епоху барокко, це яскраво підкреслює розміщений на головному фасаді портал, який виконаний в стилі барокко. По описам тих часів будівля мала розміри 26x19 метрів, яку огороджував широкий (3м.) відкритий коридор. Зовнішні стіни були білими, с червоними геометричними прикрасами на кутах.
Палац прдбав сьогоднішній вигляд після доповнень, які були зроблені в середині XVII ст. Новий власник, граф Ервін Шенборн доручив створити ці доповнення по проекту австрійського архітектора Йохана Балтазара Ньюмена.
Палац розміщений в формі букви "П". Це двохповерхова будівля, до центрального входу якого ведуть відкриті сходи.
В палаці сьогодні знаходиться Дитяча Художня школа ім. М. Мункачі.

назад >>>