Загальні відомості
Населення : 92 000 чол.
Площа : 18,8 кв.км
Визначні пам’ятки міста Мукачево
Туристична Мукачівщина

З історії міста Мукачево

Час виникнення Мукачева невідомий. На початку нової эри територію Закарпаття заселяли карпи, пізніше – східнослав’янське племя білих хорватів. На території Мукачева виявлені слов’янські поселення VI - IX віків. Мукачево існувало вже у другій половині IX століття. Письмова згадка про нього вперше зустрічається в хроніці "Геста гунгарорум", що розповідає про перехід угорців в 896 р. через Карпати і поселення їх в Піддунав’ї. Про походження назви міста достовірних свідчень немає.

Територія Закарпаття вже в X - XI століттях входила до складу Київської Русі. Князівські міжусобиці послабили могутню державу, і вона не могла захищати свої окраїнні володіння від посягань чужеземних завойовників. В результаті цього в середині XIII століття Закарпаття повністю стало здобиччю угорських феодалів.

В 1086р. місто сильно постраждало від спустошливих набігів половців на чолі з ханом Кутеском. Ще більше Мукачево потерпіло під час набігів Монголо-Татарських орд хана Батия в Дунайський басейн (1241-1242).

В 1281 р. князь Лев Данилович, який княжив в Галицьких землях, на деякий час розповсюдив свій вплив на частину Закарпаття, в т.ч. і на Мукачево. Після смерті князя в 1301 р. місто разом із замком до 1321 р. входло до складу Галицько-Волинського князівства.

Мукачево першим із поселень Закарпаття одержало право міста, про що свідчить грамота королеви Угорщини і Польщі Єлизавети із династії Анжу. Грамота від 22 травня 1376 р. давала також місту право користуватися печаткою із зображенням Святого Мартина для скріплення документів.

З кінця XIV ст. Мукачево стає центром князівства подольського князя Федора Корятовича. Втративши у війні з литовським князем Вітовтом свої землі він переселився в подарований йому родичем - королем Угорщиниї Сигизмундом - місто. Володіючи містом з 1396 по 1414 р. він суттєво підняв його значення, сприяв розвитку торгівлі і ремесел. Тоді ж був грунтовно пербудований і укріплений замок. Після смерті князя місто разом з домінією - великим феодальним володінням - переходить із рук в руки багатьох феодалів і королів.

В 1445 р. місто одержало право на самоуправління і формальну незалежність - Магдебургське право.

В 1446 р. відкривається перший цех - кравецький.

В 1514 р. Під час селянського повстання під керівництвом Дьєрдя Дожі штурмом бул захоплений Мукачівський замок. За це місто було віднесено до бунтівного і выплачувало велику контрибуцію.

Після поразки Угорщини у війні з турками в 1526 р. Мукачево як її колишня власність переходить то до володіння турецьких васалів - трансільванських князів, то стає здобиччю австрійських завойовників. Літом 1567 р. австрийські завойовники, намагаючись захопити Трансільванію, вторглися на територію Закарпаття і майже повністю знищили місто, яке не раз було предметом суперечки між Габсбургами і трансільванськими князями.

Починаючи з 1633 р. місто і домінія стає власністю трансільванських князів династії Ракоці, володівшими ним 78 років.

В 1648 - 1649 рр. в Мукачеві побували посли гетмана Богдана Хмельницького, які в замку вели переговори з князями Дьердем I и Дьердем II Ракоці про спільні дії проти шляхетської Польщі. В 1656 р. був підписаний договір про дружбу і взаємодопомогу, але претворити його в життя не вдалося. Літом 1657р. при підбурюванні Ватикану польська шляхта, прагнучи відомстити Дьердю II Ракоці за його союз с Богданом Хмельницьким, розгромила Мукачівськую домінію і жорстоко розсправилась з городянами. Саме місто, крім замку, було разграблене і спалене.

На межі XVII и XVIII ст. Мукачево стає центром військових дій між куруцами - учасниками антифеодальної війни і національно-визвольного руху в Угорщинії в 1703-1711 рр. - і прихильниками Габсбургського панування - лабанцями. В 1703 р. зогони куруців під керівництвом князя Ференца II Ракоці з боями звільняють Мукачево, а пізніше - і замок від австрійських військ.

В 1711 р. по Сатмарській мирній угоді всі володіння Ференца II Ракоці переходять в руки Габсбургів. Жорстоко придушивши повстання, війська Габсбургів майже повністю знищили місто.

В 1728 р. Місто разом з домінією було подароване графу Шенборну-Бухгейму.

В 1848-1849 рр. Закарпаття підтрималоо буржуазну революцію в Угорщині. Мукачівці захопили замок, перетворений ще в 1872 р. у вязницю, і випустили вязнів. Були створені добровольчі загони, що боролися проти австрійських урядових військ.

До 80-х років XI століття в місті домінували цехові обєднання. З будівництвом в 1886 р. залізниці, що сполучала Мукачево з Будапештом, Кошице, Львовом, в місті виникають сприятливі передумови для розвитку промисловості і торгівлі. Вырастають невеликі підприємства легкої, мебельної, харчової промисловості. В экономіку міста проникає іноземний капітал. Тем не менше, стан нижчих прошарків населення було жебрацьким, про що свідчить масова еміграція закарпатців у США, Канаду, країни Латинської Америки. Тільки з 1890 по 1913 р. із Закарпаття емігрувало більше 100 тис. чоловік.

Походження назви "Мукачево"

Достоверных свидетельств о происхождении названия города нет.

По одной из легенд:

Когда-то очень давно, в незапамятные времена, у выхода быстроходной Латорицы из горных теснин на широкие просторы равнины поселился со своей ратью князь. Он приказал местным жителям строить замок, так как ему негде было жить. А князь был жестокий и своенравный. Он задумал построить замок, который стоял бы одиноко среди равнины и был бы со всех сторон неприступен. А такой горы поблизости нигде не было. И приказал князь народу насыпать одинокую гору на равнине. Тысяча телег, каждая запряжённая шестью волами, возили землю тысячу дней и ночей. И выросла гора, на которой построили неприступный замок. Много слёз, кровавого пота и великих страданий принесло это строительство труженикам. И место это, где народ подвергался нечеловеческим мукам, стали называть Мукачевом, а гору - Замковой горой.

По другой легенде:

На речке Латорице стояла водяная мельница, на которой перемалывали зерно и торговали мукой, отсюда и произошло название.

Джерела інформації

"Мукачево"
Л.И. Бурма, Л.М. Воинов, А.Н. Горшков / Ужгород / изд. "Карпаты" / 1978

"Советское Закарпатье"
Ужгород / изд. "Карпаты" / 1983

"По вулканическим Карпатам"
Э.А. Лазаренко / Ужгород / изд. "Карпаты" / 1979

"Karpatalja muemlekei"
Deschmann Alajos / Budapest / 1990p