На території Закарпаття знаходяться будівлі і руїни дванадцятьох середньовічних замків:

• Ужгородський (м. Ужгород) – ХI ст., нині музей.
• Мукачівський (м. Мукачево) – ХI ст., нині музей.
• Невицький (с. Невицьке Ужгородського району) – руїни, ХIII-ХVII ст.
• Середнянський (с. Середнє Ужгородського району) – руїни, ХII-ХVIII ст.
• Чинадіївський (смт. Чинадієво Мукачівського району) – паркова споруда,  ХV ст.
• Бронецький (с. Бронька Іршавського району) – залишки, ХIII-ХIV ст.
• Квасівський (с. Квасово Берегівського району) – руїни, ХII-ХVI ст.
• Боржавський (с. Варієво Берегівського району) – залишки, ХI ХVII cт.
• Королевський (смт. Королево Виноградівського району) – руїни, ХII-ХVII ст.
• Виноградівський (м. Виноградів) – руїни, ХI-ХVI ст.
• Хустський (м. Хуст) – руїни, ХI-ХVIII ст.
• Вишківський (смт. Вишково Хустського району) – залишки, ХIII-ХIV ст.

КОРОТКИЙ НАРИС ІСТОРІЇ ЗАМКІВ

Ужгородський замок

Більше 1100 років тому був побудований Ужгородський замок, з якого почалася історія древнього міста Ужгород. Протягом століть Ужгородська твердиня була власністю угорської корони. У 1322 році король Карл-Роберт Анжу подарував її італійському роду графів Другетів, які понад 350  років володіли замком та були  господарями міста. Саме вони запросили італійських майстрів, які реконструювали укріплення за найновішими досягненнями фортифікаційного мистецтва. Наприкінці XVII ст. новий володар Ужгорода граф Берчені перетворив місто у важливий культурний та суспільно-політичний центр. Ці роки були справжнім розквітом замку. Впливові європейські діячі вирішували тут важливі державні питання і насолоджувались неповторною колекцією витворів мистецтва: 136 полотен, 600 акварелей, сім гобеленів тільки в кабінеті Берчені ... При графському дворі працював театр, була і своя театральна група. Поважних гостей розважав придворний ансамбль, портрети вельмож малював придворний художник. Навколо замкових стін розкинулись дивовижні парки з витонченими статуями та казковими фонтанами ...

З 1946 року в замку знаходиться Закарпатський краєзнавчий музей, а поряд – один з перших в Україні музеїв під відкритим небом (скансен). Тут зібрані старовинні селянські хати з різних куточків області, млин, кузня, пасіка, а також дерев’яний храм 1777 р.

Мукачівський замок

На загадкову пагорбі вулканічного походження височіє величний і славетний замок – ,,Паланок”. Історія древнього Мукачева сягає в глибину віків: залишки слов’янських поселень, знайдені археологами на території міста, датують VI-IX ст. Саме в цей період на Замковій горі виникають перші глинобитні укріплення, а згодом і дерев’яний замок. В ХІ ст. угорський король Ласло І Святий наказав збудувати тут кам’яне укріплення через загрозу кочівників зі сходу. І не помилився. Вже в 1086 році ,,Паланок” атакували половці. Згодом фортецю штурмувала армія монголів з ханом Батиєм. Постійна військова загроза спонукала до розбудови замку. Твердиню оточував водяний рів, були підйомні мости, земляний вал (8 м), з’явились бастіони. Протягом  15-16 ст. оборонна система фортеці зросла дo 14 веж, а у верхній частині виріс розкішний палац. Трансильванські князі династії Ракоці, що володіли замком з 1633 по 1711 рік, запросили сюди французьких інженерів-фортифікаторів, які перетворили ,,Паланок” на справді неприступну твердиню. Досить згадати облогу 1685-1688 років, коли невеличкий гарнізон Мукачівського замку, оточений цілою армією австрійців, героїчно оборонявся під командою прекрасної жінки, оспіваної в легендах правительки – Ілони Зріні. Австрійці взяли фортецю за допомогою хитрощів, а мужню княгиню силою відправили в монастир. У 1703 році ,.Паланок” стає оплотом національно-визвольної війни угорського народу – резиденцією лідера повстання графа Ференца ІІ Ракоці (сина Ілони Зріни). Тривала боротьба проти імперії Габсбургів закінчилась капітуляцією угорців у 1711 році, але твердиня стояла до останнього ...

Австрійці перетворили могутню фортецю у найбільшу імперську політичну в’язницю, що проіснувала до 1896 року. Після падіння Бастилії сюди відправляли інакомислячих зі всієї Європи. У ХІХ ст. Мукачівський замок став місцем, де впродовж трьох місяців зберігали найбільшу святиню Угорської держави – Корону Святого Штефана. Цю реліквію інколи називають символом минулого і сьогодення об’єднаної Європи. Нині ,,Паланок” є однією з найвизначніших в Україні пам’яток фортифікаційної архітектури. Для гостей тут працює цікавий музей з різноманітною експозицією, є замкова каплиця.

Одним з прославлених володарів Мукачівського замку був подільський князь Федір Корятович, який дістав ці землі від свого родича – угорського короля у 1396 році. Народ шанував доброго князя і обезсмертив його ім’я у багатьох легендах. В одній з них Федір Корятович рятує селян від кривавого розбійника Бринди. В іншій він обдурює самого чорта аби викопати у замку колодязь (глибина 85 м.). Та й дотепер люди вірять у магічну силу легендарного князя. Варто тільки взяти за палець його бронзову фігуру, що стоїть у замку, загадати бажання ... і воно неодмінно збудеться.

Невицький замок

Лише 12 кілометрів відділяють Ужгород від славетного Невицького замку.  Перша письмова згадка датована 1322 роком, коли фортеця вже була власністю графів Другетів. Всього замок пережив 4 капітальні перебудови, а основний архітектурний ансамбль сформувався в середині XV ст. У 1644 році, під час релігійних воєн, фортецю захопив і зруйнував трансильванський воєвода Дьордь ІІ Ракоці. Нині лише вікові руїни навіюють образи минулої величі неприступної Невицької твердині.

Середнянський замок

Біля селища Середнє знаходяться руїни одного з найзагадковіших замків Закарпаття. За легендою, його побудували у 12 столітті лицарі-ченці могутнього Ордену тамплієрів. Твердиню зруйнували на початку 18 ст. під час повстання Ференца ІІ Ракоці, але міфічні тамплієри та їх заховані  скарби і нині не дають спокою багатьом допитливим дослідникам і мандрівникам. Достовірно відомо, що у XVI ст. замок належав славетному роду Добо. Національний герой Угорщини Іштван Добо прославився героїчною обороною  замку Егер від турків. У 1552 році він очолив 1935 воїнів, які вистояли проти 120-тисячної армії Османської імперії. Після цієї відважної перемоги імператор Австро-Угорщини Фердінанд подарував Іштвану Добо тисячі полонених турків і середнянські землі. Турки відреставрували Середнянський замок, видовбали в скелі майже 5 км тунелю. Місцеві жителі переказують, що копали підземелля доти, доки не помер останній полонений. Можливо, саме тому їх дотепер називають турецькими. Підвалини і нині заповнені бочками з божественним напоєм і занесені ЮНЕСКО в десятку кращих винних підвалів Європи.

Гостям пропонується цікава екскурсія з дегустацією кращих середнянських марочних і десертних вин.

Чинадіївський замок

Середньовічний замок ,,Сент-Міклош” побудований у XV ст. як типова романська феодальна резиденція. Чинадіївський замок належав багатому роду баронів Перені, охороняв карпатський перевал ,,Російські ворота”. У 1657 році замок постраждав під час штурму польськими військами князя Любомирського. Наприкінці антигабсбурзької війни тут знаходилась повстанська армія Ференца Ракоці. Ілона Зріні, дружина графа Ракоці, таємно зустрічалась тут з провідником угорських повстанців І. Текелі, а після смерті чоловіка вийшла за нього заміж.  Пізніше будівля виконувала функції в’язниці, складу. Довгий час будівля знаходилась у занедбаному стані. Зараз Чинадіївський замок орендує художник Йосип Бартош, ентузіасти проводять реставраційні роботи В деяких відреставрованих кімнатах відбуваються художні виставки, проводяться концерти живої музики.  

Web-site: http://www.stmiklos.com

Виноградівський замок Канків

У ХI ст. тут стояло укріплення, яке пізніше в ХII-ХIII ст. угорські королі звели до статусу королівського замку Канків (прізвище одного із власників замку в ХIII ст.). У 1399 р. угорський король Жігмунд I дарує фортецю барону П. Перені, який відзначився у битві з турками 1396 р. На місці дерев'яного укріплення новий господар зводить кам’яну фортецю, яка повинна була ,,зміцнити могутність держави, забезпечити мир і спокій для дворян, щоб вони могли жити без страху”. У ХV столітті барон Перені передає фортецю ченцям-францисканцям, які перетворюють його в монастир.
Через століття в 1556 р. в період реформації один з нащадків барона Перені стає протестантом і виганяє католицьких монахів зі своїх володінь. Проти Перені виступив загін королівських військ Австрійської імперії і під час штурму замок був зруйнований.

Бронецький замок

Найменш відомий серед усіх замків Закарпаття. Перша згадка про  фортецю відноситься до 1273 року. В грамоті угорського короля Ласло IV сказано, що замок був відібраний у ворогів його батька Іштвана V. Останні письмові відомості, які знайдені на сучасному етапі про Бронецький замок, це згадка у грамоті останнього Арпадовича — угорського короля Ендре ІІІ. Конкретних даних про загибель замку немає.

Квасівський замок

Квасівський замок –  типовий лицарський замок. Фортеця контролювала сухопутний ,,соляний” шлях і вихід із Боржавської долини. У ХVI ст. власник замку Павло Мотузнаї неодноразово грабував місцевих селян і феодалів. Тому угорський дворянський сейм у 1565 р. постановив зруйнувати замок, а майно власника конфіскувати на користь держави. Взимку австрійські війська оточили замок і розпочали штурм. Але виявилось, що власник фортеці разом зі своїм військом втік заздалегідь. Фортеця була пограбована, а в кінці підпалена, після чого більше не відновлювалася.

Боржавський замок

Спочатку був дерев’яний замок Боршо, в якому жили підлеглі болгарського князя Салана. В 903 році, після трьохденної окупації, ним заволоділи угорські племена. Пізніше на місці дерев’яної фортеці була побудована кам’яна фортеця. Після татаро-монгольського нападу на Західну Європу в 1241-1243 рр. фортеця почала занепадати. Під час турецьких нападів на Закарпаття у 1566 році її було повністю зруйновано.

Королевський замок

На місці старого слов’янського міста угорський король Іштван V  наказав побудувати королевський мисливський будинок, де в другій половині ХІІІ ст. Бейла IV заклав кам’яний замок для зміцнення кордонів країни. В 1405 році замок було передано родині Перені. Після антигабсбурзької змови, в якому приймала участь родина Перені, за наказом імператора Леопольда І замок було зруйновано.

На даний час залишилися лише частини стін. На одній із них – табличка з назвою замку. Замок добре помітний здалеку, оскільки знаходиться на височині на берегах р. Тиса. Замок розташований недалеко від м. Виноградів. На вершину замкової гори піднятися доволі складно – дуже круті схили. З вершини відкривається вигляд на долину Тису, Чорну Гору. Біля замку знаходиться дерев’яна церква.

Хустський замок

У 1191 р. угорські королі закінчили будувати фортецю, яка споруджувалася понад сто років. У 1242 р. біля замку відбулася битва з монголо-татарами, внаслідок чого фортеця була знищена.

У 1511 р. замок стає власністю барона Габора Перені, а після 1526 р. перейшов у власність Трансільванського князівства. За замок у ХVI ст. неодноразово велася боротьба між Австрійською імперією і Трансільванією.

У 1661-1662 рр. фортецю постійно штурмувало турецьке військо.

Під час визвольної війни 1703-1711 рр. гарнізон замку приєднався до повстанців, очолюваних Ференцом II Ракоці.

У 1766 р. під час великої грози над Хустом блискавка влучила в порохову вежу замку і запалила її, під чого значна частина фортеці згоріла.

Вишківський замок

Перші письмові згадки про Вишкове і фортецю відносять до кінця ХІІІ ст. Угорський король Ладислав (Ласло) ІV подарував маєток феодалам – братам Мікові і Штефану Чепанам з роду Гунт-Пазмань. Там, на горі Варгеді (Замкова гора), укріплюючи свої володіння, на висоті 600 метрів, вони побудували у 1281 р. земляну фортецю. Вона виконувала роль охорони водного шляху по Тисі, по якому надходила із солотвинських солекопалень кам'яна сіль.