Старовинна легенда оповідає: ,,Бич Божий” Атілла – вождь гунів – вів орду своїх воїнів зі сходу в західну Європу через Карпатські гори. Чимало з них загинуло в цьому нелегкому переході і навіть найкращі коні падали з ніг. Довго йшли вони у пошуках рівного місця, поки не зійшли в долину біля одного з мінеральних джерел сучасної Свалявщини. На ніч воїни Аттіли напились цілющої водиці а коли настав ранок усі вони оздоровились і відчули неймовірну міць. На ноги стали навіть ті, хто був у передсмертній агонії. Хто знає, що було б з гунами, якби не чарівна сила карпатських вод ...

Нині в одному лише Свалявському районі знаходиться близько 100 мінеральних джерел – майже третина з усіх відомих з давніх-давен. За деякими даними ще в ХІ ст. двір візантійського імператора звертався до угорського короля з проханням про поставки солоної водиці з карпатських джерел. Королівські стражники набирали воду в пузирі, зроблені з телячої шкіри, і таким чином транспортували її в Константинополь. Збереглись відомості і про так звані купальні. Це були викопані в землі ями, які з’явилися у XVI ст. і використовувались для лікування. В 1755 році граф Шенборн направив до Відня зразки для аналізу чудесної водиці. А вже всередині ХІХ ст. скляні пляшечки під назвою ,,Solyvai“ можна було побачити на прилавках магазинів Європи. У радянський період мінеральні води ,,Свалява” та ,,Лужанська” стали візитною карткою туристичного Закарпаття – землі мальовничих гір, прекрасних лісів та кришталево чистих цілющих джерел.

У прадавні часи на місці між річками Свалявка і Латориця існував перевалочний пункт на торговій ,,Соляній дорозі”. Цим шляхом возили сіль із Солотвинських копалень. Згодом тут виникло поселення, яке у різні часи називали Золява, Солява, Сольва. Перша згадка про нього зафіксована у джерелах ХІІ ст. Велична вершина гори Стой (1677 м.) ніби споглядає життя мешканців цього чудового краю протягом багатьох віків з часів заснування старовинного міста. В центрі Сваляви Вас зустріне могутній 400-літній дуб. Тут можна побачити католицький костел ХІХ ст., храм Різдва Пресвятої Богородиці (1778 р.), церкву Пресвятої Богородиці (1937 р.). Однак справжньою перлиною міста є шедевр народної архітектури – дерев’яний храм Святого Михаїла, збудований закарпатськими майстрами без єдиного цвяха в далекому 1558 році. В історичному музеї Сваляви можна дізнатись більше про цікаву історію цього краю.

У цих дивовижних землях, де унікальна флора Карпат поєдналась з цілющими водами, сама природа лікує людей, дарує їм сили та зміцнює здоров’я. Саме тому в районі розташовані найбільш популярні здравниці, лікування в яких базується на застосуванні вуглекислих гідрокарбонатних натрієвих вод. Серед них такі відомі санаторії як ,,Сонячне Закарпаття” в урочищі ,,Тихий”, ,,Поляна” в селі Поляна, ,,Квітка Полонини” та ,,Кришталеве джерело” біля села Солочин. На базі великих комплексів функціонують затишні пансіонати та комфортабельні готелі, які пропонують різні види послуг на будь-який смак. Кінні прогулянки Карпатами, їзда на квадроциклах, стрільба з луків, купання в чанах з мінеральною водою та чанах на травах, російська лазня та фінська сауна, термальні басейни – далеко не повний перелік туристичних можливостей курортва Свалявщини. Для любителів зимового відпочинку працюють 5 гірськолижних трас (Поляна, Уклин, Солочин). Особливе місце займають форелеві господарства, які високо оцінить кожен справжній рибалка. На вершині гори Синяк розташоване казкове озеро. Воно виникло внаслідок виверження вулкану, який розкидав каміння-валуни по землях сіл Плоского і Солочина. Місцеві жителі звуть його ,,морське око” і вірять, ніби підземними водами воно пов’язане з Чорним морем. Неповторна краса гірських хребтів Синяк, Борлів, Дул, Боржава вабить сюди багатьох цінителів піших туристичних походів. Сон під відкритим небом, полум’я, що зігріває особливим теплом, ліс та гори на сотні кілометрів навіюють людям незабутні емоції та яскраві відчуття наповнюють життєдайною силою.