Туристичний маршрут ,,Стежками опришків’’ є різновидом історико-культурного туризму, що підкреслює історико-культурну різноманітність Закарпаття.

Територія маршруту: село Вишка – місто Берегово – село Лісарня – село Репинне – село Колочава-місто Хуст – селище Ясіня

Ідея маршруту: Під час екскурсій маршрутом використовується саме міфологія і діяльність опришків у Карпатському регіоні як історична спадщина.

Маршрут охоплює всі райони Закарпатської області. По кожному району виготовлено окремі розробки, пов‘язані з конкретними опришками, які там діяли. А в тих місцях, де були легендарні опришки, прокладено єдиний маршрут.

Практичне використання маршруту:

• Ознайомлення з історією опришківського руху Закарпаття
• Представлення анімативних програм: квести, реконструкція, пошук скарбів;
• Представити гастрономію опришків

Коротка довідка: Вперше опришки згадуються у документах XVI століття. У зв’язку з посиленням феодально-кріпосницької експлуатації і національного гніту на західноукраїнських землях рух опришків спочатку розгорнувся в Карпатських горах. Діяли опришки з ранньої весни до пізньої осені невеликими загонами. Партизанська тактика раптових ударів, сувора конспірація, глибоке співчуття і цілковита підтримка з боку селянства, яке постачало їм зброю і харчі, давали можливість опришкам вести успішну боротьбу проти гнобителів. У XVI-XVII століттях зброєю опришків були луки, списи, сокирки. Пізніше, у 18-19 ст., нею стали рушниці, пістолі, ножі, рогатини. Символом бойової доблесті опришків були топірці (бартки), на яких вони присягалися, коли вступали у загони. За допомогою численних військових частин і каральних загонів австрійському уряду вдалося придушити опришківський рух. Остаточно опришківські прояви в Закарпатті були ліквідовані чеською жандармарією у 20-х роках ХХ століття, а потім в 50-х роках радянською міліцією. Останнім ватажком опришків був Микола Стаєр. Про опришківський рух складено багато народних пісень, легенд, переказів.

Автор:  Кафедра туризму Ужгородського національного університету