БУКОВЦЬОВА
Церква належить до дерев’яних церков барокового стилю, хоч первісно була збудована в бойківському стилі з трьома заломними верхами. За написом на одвірку, в 1791 р. церкву переробив майстер Григорій Макарович і вона набула сучасного вигляду. Збережено гарний іконостас XVIII ст. Малювання виконано 1821 р.
КОСТРИНО
Костринська церква належить до видатних пам'яток української архітектури бойківського стилю. Це бездоганно завершений художній твір, ідеально вписаний у навколишній розкішний ландшафт. Довжина церкви складає 15 м, ширина – 7 м, висота вежі від фундаменту – 14 м.
Покровську церкву перевезли в Кострино у 1645 р. (або 1703) з села Сянки Турківського повіту Галичини. У 1761 р. проведено ремонт церкви з частковою перебудовою.
УЖОК
Ужоцька дерев'яна церква є своєрідною візитною карткою Закарпаття. Церква є однією з найцікавіших споруд бойківського стилю. Попри невеликі розміри, компактні форми храму з домінуючим центральним шатром справляють враження суворої, героїчної споруди. До декоративних елементів належать випуски вінців, вхідні двері з широким одвірком, фігурний арковий прохід з бабинця до нави.
Церкву збудували майстри Павло Тонів (?) з села Бітлі на Львівщині та Іван Циганин з Тихого, про що свідчить напис над дверима.
Панорамне зображення ззовні
/sites/default/files/126_Uzhok%20exterer_out.swf
ЧОРНОГОЛОВА
Чорноголівська дерев'яна церква належить до найкращих зразків закарпатської народної барокової архітектури. Церква була збудована з ялини в XVII ст. триверхою, бойківського стилю. Сучасного вигляду набула після перебудови в 1794 р., яку здійснив майстер Матій Химич з села Лучки. Увагу привертає вежа з декоративно багатим бароковим завершенням, підсябиттям з фігурно обробленими кінцями дощок, аркадою голосниць. Особливістю церкви є різьблені стовпчики, що підтримують піддашшя довкола бабинця і нави.

СУХИЙ
В селі Сухий знаходиться бойківська дерев’яна Предтеченская церква, присвячена св. Іванові Предтечі, побудована в 1769 році. За своїми пропорціями вона відрізняється від церковних будівель в Ужку та Гусному. В Предтеченскій церкві в Сухому вежа над бабинцем вище центрального верху. Вона була перетворена в дзвіницю, але пропорцій, властивих бойківському храму, істотно не порушує.

Два декоративних карниза на четверике повторюють малюнок силуету решти триярусних верхів і тим самим скрадають форми, далекі бойківському зодчеству. В інтер’єрі церкви в Сухому привертають увагу своїм наївним реалізмом, щирістю художнього вираження, своєю нехитрою оповідною формою ікони ,,Розп’яття” (1678) - Івана Вишенського і ,,Жертвопринесення Авраама” (1679) - Івана Щирецького. Вони відносяться до народного напрямку укромаїнського іконопису, яке виникло в період національного піднесення XVI-XVII століть.
Панорамне зображення ззовні
/sites/default/files/122_Suhij%20VB%20exterer_out.swf
Панорамне зображення всередині
/sites/default/files/121_Suhij%20VB%20interer_out.swf
СІЛЬ
Першу церкву, присвячену Успінню Пресвятої Богородиці, в селі Сіль збудували з дерева в 1479 році на великому пагорбі при центральній дорозі. Ця церква згоріла. Історія теперішньої церкви Св. Василя Великого подібна до історії костринської. У 1707 році до Солі перевезли дерев’яну церкву бойківського стилю з галицького села Сянки. За іншою версією, церкву збудували в Сянках 1703 року, як триверху, бойківського стилю і перевезли у Сіль разом з іконостасом у кінці XVIII сторіччя (ймовірно, у 1777 році).
Спочатку церква зберігала бойківську триверху форму з домінуючим центральним верхом, але в 1834 році її перебудували. Церква отримала чотирисхилий дах, над бабинцем збудували невелику башту з бароковим завершенням, над вівтарем – мініатюрну вежу з конічним шатриком. Дах над центральним зрубом має значний вигин, чітко виявляючи місце, де колись височів центральний пірамідальний верх із заломами. Опасання, що оперізує церкву з усіх боків, спирається на випуски вінців, а на головному фасаді – на чотири стовпи відкритого ґанку. Висота вежі становить 13 метрів.
У 1849 році підлогу викладено плоcким камінням. 1893 року священик Михайло Лендєл організував ремонт церкви та виготовлення нового іконостасу. Отець Михайло також згадує про дати попередніх ремонтів – 1750 та 1820 роки.
Панорамне зображення ззовні
Панорамне зображення всередині