Великоберезнянський район

Із південного заходу на північний схід, немов намальована книжка, простяглася Ужанська сдолина, Унікальність пралісових систем, багатство флори і фауни, визначні пам’ятки культурно-історичної спадщини, традиційні види літнього та зимового відпочинку – все це Великоберезнянщина. Майже увесь район – мальовнича гірська місцевість, лісові масиви якої помережені долинами навколо річок та потоків. Найвища точка над рівнем моря (1463 м) знаходиться на Полонині Рівній. Трохи нижчими є полонинa Гостра та гори Мала Равка, Кремінець. Ці та інші вершини є складовими гірських масивів Українських Карпат. Практично половину території району займає Ужанський національний природний парк, який є складовою частиною єдиного у світі тристороннього польсько-словацько-українського Міжнародного біосферного заповідника ,,Східні Карпати’’. Влаштовано мережу наметових містечок та місць для відпочинку. На даний час на території парку створено 17 екотуристичних маршрутів, загальною протяжністю 119 км та 64 місця відпочинку по цих маршрутах. Ці маршрути пролягають по мальовничих місцях на території парку і ведуть до надзвичайно цікавих об’єктів.

Для любителів лижного відпочинку працюють курорти ,,Красія”, ,,Щербин”, витяги у В. Березному та Дубриничах. Комплекс ,,Красія” обладнаний канатно-крісельною дорогою (довжина 2100 м), працюють дво- та чотиримісні канатні дороги, штучно засніжені схили. Довжина лижних трас від 750 до 4000 метрів. Належні умови для активного відпочинку створюють для туристів власники численних туристично-готельних комплексів, а також господарі сільських осель.

Успішно функціонує високогірне фермерське ,,Полонинське господарство”, де розводять коней гуцульської породи для їх подальшого використання у кінному туризмі.

У районі чимало архітектурних пам’ятників. Найбільшу цінність мають дерев’яні церкви і храми – Миколаївський у селі Гусний (1655 р.), Миколаївський у с. Вишка (1700 р.), Покровський у с. Кострино (1761 р.), Предтеченський у с. Сухий (1769 р.), Василівський у с. Сіль (1777 р.), Миколаївський у с. Чорноголова (1794 р.) та Ганни у с. Буківцеве (1791 р.). Усі вони є зразками бойківської школи дерев’яної монументальної архітектури, прикрашені різьбою та орнаментами. Окремо пам’ятниками архітектури оголошено дзвіниці Ужоцького Михайлівського, Гусненського Миколаївського та Чорноголівського Миколаївського храмів.

Найвідомішою археологічною пам’яткою Великоберезнянщини є рештки найбільшого в Європі Княгинянського метеориту, який випав на околицях сіл Княгиня та Сіль у 1866 році. Зразки його знаходяться в обласному краєзнавчому музеї, а також музеях Відня та Москви. Ще й дотепер знаходяться сміливці, які вирушають у пошук решток того, що нам віддав космос. Не менш цікавим є і те, що саме біля цього села знаходяться унікальні карстові печери, а також ще більш втаємниченим є те, звідки у такій віддаленій місцевості з’явилося село із назвою княгиня.